Суперсерія Канада — СРСР (1972) — Вікіпедія
Суперсерія 1972 | ||
Загальні відомості | ||
---|---|---|
Час проведення: | 2—28 вересня 1972 | |
Кількість команд: | 2 (СРСР, Канада) | |
Міста проведення: | Монреаль, Торонто, Вінніпег, Ванкувер, Москва | |
Призери | ||
Переможець: | Канада — 4 перемоги | |
Друге місце: | СРСР — 3 перемоги | |
Статистика турніру | ||
Зіграно матчів: | 8 | |
Закинуто голів: | 63 | |
Бомбардир: | Філ Еспозіто 13 (7+6) Олександр Якушев 11 (7+4) | |
|
Суперсерія СРСР — Канада (НХЛ) 1972 (англ. Summit Series, Super Series; фр. Série du siècle) — серія з 8 товариських хокейних матчів між збірними СРСР і Канади які пройшли у 1972 році[1].
Зустрічі між радянськими і канадськими хокеїстами беруть свою історію з 1954 року, з матчів на чемпіонаті світу в Стокгольмі. З того часу неодноразово організовувалися турне збірної СРСР по Канаді і збірної Канади у СРСР. Проте, все це були ігри з аматорськими командами, в яких іноді виступали екс-професіонали з клубів НХЛ. У січні 1969 року збірна СРСР в турне по Канаді в 10 зустрічах здобула 10 перемог, причому 9 зустрічей були саме проти канадської збірної, в складі якої були лише хокеїсти аматори.
Після цих успіхів на рівні керівництва ІІХФ почало обговорюватися питання про участь професіоналів з Канади в чемпіонатах світу. Планувалося, що в 1970 році чемпіонат світу пройде в Канаді і в ньому зможуть взяти участь професійні гравці, але не з числа основних команд НХЛ. Причиною ставали відмінності у правилах гри, а 1969 року (ІІХФ) санкціонував зміну в хокейних правилах, які дозволяли вести силову боротьбу по всьому майданчику. Також Міжнародний олімпійський комітет був проти спільного виступу хокеїстів аматорів та професіоналів. І лише навесні 1972 року під час чемпіонату світу з хокею 1972 року в Чехословаччині, були досягнуті домовленість провести 8 матчів — по чотири в Канаді і в СРСР. Також зазначалося, що тренери в домашньому матчі отримають в своє розпорядження по 35 гравців, а в гостях — по 30, що на кожну гру можна буде виставляти по 19 хокеїстів, в тому числі двох воротарів. Домашні матчі канадці будуть грати в червоних сорочках, а гості — в білих, а в Москві — навпаки. Головним досягненням була можливість участі професійних хокеїстів (НХЛ) хоча участь їх була під питанням. У підсумку, влітку 1972 генеральний секретар Федерації хокею Канади Гордон Джукс на конгресі ІІХФ в Мамаї передав стартовий список гравців, де були тільки професіонали. В середині липня того ж року сторони остаточно домовилися, що ігри пройдуть у вересні.
Хокеїсти почали наполегливі тренування з 1 липня. Склад команди СРСР був оптимальний, у списки гравців СРСР не потрапив Анатолій Фірсов (триразовий олімпійський чемпіон — кращий бомбардир команди кінця 1960-х років), який відмовився грати під керівництвом Всеволода Боброва, який не взяв його на чемпіонат світу 1972 року.
У канадців зі складом виникли проблеми. В зв'язку з конфліктом між Національною хокейною лігою і Всесвітньою хокейною асоціацією не міг зіграти багаторічний лідер «Чикаго Блекгокс» Боббі Галл, один з найнебезпечніших канадських нападників, який на той момент вже підписав контракт з клубом ВХА «Вінніпег Джетс». Через аналогічної проблеми в збірну не потрапили Джеррі Чіверс, Жан-Клод Трамбле і Дерек Сендерсон. До тренувань збірна Канади вимушено приступила тільки в серпні.
Ситуація довкола товариської зустрічі підігрівалась журналістами, що спричинила великий резонанс. В Радянському Союзі дуже побоювалися цієї зустрічі через політичні мотиви і перед командою ставились цілі з обов'язковою перемогою над канадськими професіоналами. У Канаді навпаки впевненість у гравцях (НХЛ) і віра в їх хокейний геній була занадто перевищеною. Як признався Іван Курнуайе, «Всі нам розповідали: не хвилюйтеся, ви їх легко обіграєте. Тренувалися ми упівсили, по суті, до майбутніх зустрічей готувалися не кращим чином „[2]
22 вересня 1972 |
СРСР | 5 : 4 | Канада |
---|---|---|
Палац спорту (Москва) Глядачів: 15 000 (3000 з них канадські вболівальники) Арбітр: Уве Дальберг (Швеція)[3], Рудольф Батя[ru] (ЧССР) |
24 вересня 1972 |
СРСР | 2 : 3 | Канада |
---|---|---|
Палац спорту (Москва) Глядачів: 15 000 (3000 з них канадські вболівальники) Арбітр: Франц Баадер (ФРГ), Йозеф Компалла[en] (ФРН) |
26 вересня 1972 |
СРСР | 3 : 4 | Канада |
---|---|---|
Палац спорту (Москва) Глядачів: 15 000 (3000 з них канадські вболівальники) Арбітр: Уве Дальберг (Швеція), Рудольф Батя (ЧССР) |
28 вересня 1972 |
СРСР | 5 : 6 | Канада |
---|---|---|
Палац спорту (Москва) Глядачів: 15 000 (3000 з них канадські вболівальники) Арбітр: Рудольф Батя (ЧССР), Йозеф Компалла (ФРН) |
У складі збірної Канади виходили на лід представники таких клубів:
Чемпіонат | Кількість гравців | Команда |
---|---|---|
НХЛ | 6 | «Монреаль Канадієнс» |
НХЛ | 5 | «Бостон Брюїнс» |
НХЛ | 5 | «Нью-Йорк Рейнджерс» |
НХЛ | 5 | «Чикаго Блекгокс» |
НХЛ | 4 | «Детройт Ред Вінгз» |
НХЛ | 3 | «Торонто Мейпл Ліфс» |
НХЛ | 2 | «Баффало Сейбрс» |
НХЛ | 2 | «Міннесота Норт-Старс» |
НХЛ | 1 | «Філадельфія Флаєрс» |
шість гравців які були заявлені у складі команди але не виходили на лід: (захисники) № 38 Браян Гленні; № 37 Жоселін Гевремон; № 32 Дейл Таллон; № 4 Боббі Орр; (нападники) № 34 Марсель Діонн; № 36 Рік Мартін.
У складі Збірна СРСР з хокею із шайбою виходили на лід представники таких клубів:
Чемпіонат | Кількість гравців | Команда |
---|---|---|
СРСР | 13 | ЦСКА (Москва) |
СРСР | 7 | «Спартак» (Москва) |
СРСР | 4 | «Крила Рад» (Москва) |
СРСР | 2 | «Динамо» (Москва) |
СРСР | 1 | СКА (Ленінград) |
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 30 ЛЕТ ВЕЛИКОЙ СУПЕРСЕРИИ• КАК ВСЕ НАЧИНАЛОСЬ• “СТРАШИЛКА” ДЛЯ СБОРНОЙ СССР• ТРЕТЬЯКА СЧИТАЛИ СЛАБЫМ ВРАТАРЕМ• ПЕРВЫЙ МАТЧ• ПОМОГ “РОДНОЙ” МОНРЕАЛЬ. sport-express.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Уве Дальберг: Потерянная игра (рос.)