French
DeutschСуспільне медіа України — Вікіпедія
Суспільне медіа України, або Суспільне телебачення і радіомовлення України — публічний інститут суспільного мовлення, призначений задовольняти інформаційні потреби українського суспільства, залучати його представників до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, сприяти формуванню громадянського суспільства в Україні та забезпечувати належну реалізацію конституційного права кожного на інформацію[1].
Словосполучення «суспільне телебачення і радіомовлення» вживається стосовно телебачення і радіомовлення як інструментів, за допомогою яких суспільний мовник реалізує концепцію суспільного мовлення[2].
Правові засади для появи цього публічного інституту з'явилися у 2014 році після прийняття Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». З 31.03.2023 р., у зв'язку з прийняттям Закону «Про медіа», поняття «Суспільне телебачення і радіомовлення України» було замінене на «Суспільне медіа України».
1997 року Верховною Радою України ухвалювався Закон «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», проте він так і не запрацював[3].
2003 року Резолюція 1346 Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов'язків та зобов'язань Україною»[4] зауважила: «Дуже важливим є запровадження справедливої та такої, що виконує свою функцію, системи суспільного телебачення та радіомовлення в Україні». Два роки потому, резолюцією «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» (№ 1466 від 5 жовтня 2005[5]) Парламентська Асамблея закликала органи влади України перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи.
На підставі затвердженої 30 вересня 2010 року Концепції створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України[6] Громадською гуманітарною радою при Президентові України було підготовлено проект Закону України «Про Національну громадську телерадіокомпанію України», який і став основою для ухваленого 17 квітня 2014 року Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». 15 травня 2014 він набрав чинності.
Україна створює суспільне мовлення передостанньою з європейських країн. Суспільний мовник відсутній лише у Республіці Білорусь[1].
Запуск та утворення Національної суспільної телерадіокомпанії України
[ред. | ред. код]Законом України від 17 квітня 2014 року «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» передбачено утворення Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) — юридичної особи, на яку безпосередньо покладається функціонування новоствореної системи Суспільного телебачення і радіомовлення. Нагляд за діяльністю НСТУ має здійснювати Наглядова рада.
7 квітня 2015 року в прямому ефірі відбулось підписання пакету змін до ухваленого в 2014 році Закону з одночасною презентацією нового логотипу і програмної сітки майбутнього суспільного мовлення за участю перших осіб держави. У прямому ефірі Перший національний канал змінив свій логотип на «UA: ПЕРШИЙ»[7].
18 грудня 2015 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення затвердила склад Наглядової ради Суспільного мовлення[8].
Радою Європи був запущений проект «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні», що має на меті зміцнити роль медіа та Суспільного мовлення як інструментів для досягнення консенсусу в суспільстві. Загальний бюджет Проекту, що реалізовувався у 2016—2018 роках, становив 1,93 млн євро. Консорціум донорів, що зробили внески в бюджет Плану, включає 16 країн[9].
19 січня 2017 року була зареєстрована юридична особа ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»[10], з цього дня вступила в свої повноваження Наглядова рада компанії.
10 квітня 2017 року був обраний перший Голова правління Суспільного мовлення на відкритому конкурсі[11].
Перший сезон Українського радіо у форматі суспільного мовлення розпочався у вересні 2017 року[12], а новий телевізійний сезон на каналі UA: Перший — у жовтні 2017 року[13].
Згідно з Законом, Суспільне медіа України створюється з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, забезпечення національного діалогу, сприяння формуванню громадянського суспільства.
На початку своєї роботи Наглядова Рада НСТУ затвердила місію суспільного мовлення: «Захищати свободи в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ, налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, української мови та культури, особистості та українського народу»[14].
- ↑ а б Див. Пояснювальну записку до проекту Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» № 739-VII від 06.02.2014
- ↑ Иванов, Денис (25 листопада 2016). Научное и нормативно-правовое определение общественного вещания // Право.UA. - 2016. - № 3. - С. 89–94. ПРАВО.UA. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 19 січня 2018. [Архівовано 2018-01-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України: Верховна Рада України; Закон від 18.07.1997 № 485/97-ВР
- ↑ Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи ... | від 29.09.2003 № 1346(2003). zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 9 лютого 2017.
- ↑ Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною»
- ↑ Концепція створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 8 січня 2017.
- ↑ В Україні запустили суспільне мовлення. Що ж дивитимуться і слухатимуть українці?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 вересня 2020.
- ↑ Нацрада затвердила склад Наглядової ради Суспільного мовлення. osvita.mediasapiens.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні», що впроваджується в рамках Плану дій Ради Європи для України на 2015-2017 роки. Офіс Ради Європи в Україні (укр.). Процитовано 17 вересня 2020.
- ↑ Зареєстровано юридичну особу ПАТ НСТУ. stv.detector.media. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Головою правління НСТУ обрано Зураба Аласанію - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (укр.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 листопада 2017. [Архівовано 2020-10-24 у Wayback Machine.]
- ↑ «Українське радіо» оприлюднило нову сітку мовлення. stv.detector.media. Процитовано 23 листопада 2017.
- ↑ Презентація суспільного телебачення: Перші програми можуть вийти в ефір восени. 5 канал (укр.). Процитовано 17 вересня 2020.
- ↑ Наглядова рада затвердила місію суспільного мовлення в Україні. stv.detector.media. Процитовано 3 червня 2017.
- Суспільне мовлення: збірник документів Ради Європи. Київ: К. І. С., 2017. 70 с. ISBN 978-617-684-174-6
 | Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». |
- Про Суспільне телебачення і радіомовлення України: Верховна Рада України; Закон від 17.04.2014 № 1227-VII
- «Суспільне мовлення» — сайт ГО «Детектор Медіа», присвячений становленню суспільного мовлення в Україні та іноземному досвіду
- Губерський Л. В. Інформаційна політика України: європейський контекст: монографія / Л. В. Губерський, Є. Є. Камінський, Є. А. Макаренко та ін. — К.: Либідь, 2007. — 360 с.
- РАДА ДАЄ СТАРТ СУСПІЛЬНОМУ ТЕЛЕБАЧЕННЮ / УП, 17 квітня 2014, 16:50
- ВР ухвалила закон про Суспільне телебачення і радіомовлення України / УНІАН, 17.04.2014 | 16:47
- Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 17.04.2014 16:37
- Красноступ Г. М. Організаційно-правове забезпечення створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України
- Червоненко В. Суспільне телебачення можуть відкласти / ВВС Україна, 14 листопада 2014
- Світлана Остапа. Чому Закон є, а суспільного мовлення немає / Телекритика, 13.01.2015 09:10
- Суспільне мовлення в Україні: на горизонті з'явилося те, про що так довго говорили
UA: Суспільне мовлення у соцмережі «Facebook»
