French
DeutschСібуя (район) — Вікіпедія
| Шібуя | |
 | |
  | |
.jpg) Діагональний пішохідний перехід в районі Шібуя вночі | |
| Країна | Японія |
| Назва японською | 渋谷区 |
| Острів | Хонсю |
| Регіон | Канто |
| Префектура | Токіо |
| ISO 3166-2 | 13113-0 |
| Площа | 15,11 км² (1 жовтня 2008[1]) |
| Населення | 206 081 осіб (1 липня 2011[2]) |
| Густота | 13638.7 осіб / км² |
| city.shibuya.tokyo.jp(яп.) city.shibuya.tokyo.jp/eng/index.html(англ.) | |
 | |
|
| |
Райо́н Шібу́я (яп. 渋谷区, Шібуя-ку / Шібуя-ку, МФА: [ɕibuja ku̥]) — один із 23 особливих районів у японській столиці Токіо. Бувши великим комерційним і фінансовим центром, тут розташовані дві найжвавіші залізничні станції у світі: станція Шінджюку (південна половина) і станція Шібуя.
Станом на 1 квітня 2022 року його населення становить 228 906 осіб, густота населення — 15 149,30 осіб на км². Загальна площа району — 15,11 км².
Назва «Шібуя» також має відношення до центрального ділового округу району Шібуя, розташованого поряд зі станцією Шібуя, однією з головних на токійській залізниці. Район Шібуя відомий як один із головних центрів моди Токіо, особливо для молоді, а також як головне місце нічного життя в Токіо.
Шібуя історично була місцерозташуванням замку, в якому рід Шібуя проживав з XI століття до періоду Едо. Після відкриття лінії Яманоте в 1885 році Шібуя почала розвиватися як залізничний термінал для південно-західного Токіо, а згодом і як великий комерційний і розважальний центр.
Село Шібуя було зареєстровано в 1889 році шляхом злиття сіл Камі-Шібуя, Нака-Шібуя та Шімо-Шібуя в межах округу Мінамі-Тошіма (округ Тойотама з 1896 року). Село охоплювало територію сучасної станції Шібуя, а також райони Хіроо, Дайкан'яма, Аояма та Ебісу. Шібуя стала містом у 1909 році. Місто Шібуя об’єдналося з сусідніми містами Сендаґая (яке включало сучасні райони Сендаґая, Хараджюку та Джінґумае) і Йойохата (яке включало сучасні райони Йойоґі та Хатаґая), щоб утворити приміський район Шібуя, що був поглинений Токіо в 1932 році. Шібуя став особливим районом відповідно до Акту про місцеву автономію 15 березня 1947 року.
Лінія Токю-Тойоко, що була відкрита в 1932 році, зробила Шібую ключовим терміналом між Токіо та Йокогамою, до неї приєдналися попередник лінії Keio Inokashira в 1933 році та попередник лінії токійського метро Ginza в 1938 році. Одна з найвідоміших історій що стосується Шібуї — історія Хатіко, собаки, який чекав свого покійного господаря на станції Шібуя щодня з 1923 по 1935 рік, зрештою ставши національною знаменитістю за свою відданість. На його честь поруч зі станцією було встановлено бронзову статую, а навколишня однойменна площа зараз є найпопулярнішим місцем зустрічей у цьому районі.
Під час окупації Японії після Другої світової війни парк Йойоґі використовувався як житловий комплекс для американського персоналу, відомий як «Вашингтонські висоти». У 1964 році військові США залишили парк, і більшу його частину було перепрофільовано під місце проведення літніх Олімпійських ігор 1964 року, а в самому районі проводився марафон на 50 км[3].
1965 року 18-річний Місао Катаґірі вбив у Шібуї поліцейського і поранив ще 16 людей. Він був засуджений до страти й страчений через повішення в 1972 році[4].
Шібуя досягла великої популярності серед молоді з кінця 70-х років. У районі знаходиться кілька відомих універмагів модного одягу. Особливо відомим є Shibuya 109 — великий торговий центр поблизу станції Сібуя, також відомий як джерело субкультури когал. Місцеві жителі йменують його «Ichi-Maru-kyū», що перекладається як 1–0–9 японською мовою, насправді є каламбуром на тему корпорації, яка нею володіє — Tōkyū (10–9 японською мовою). Сучасна алея моди в Сібуї простягається на північ від станції Шібуя до кварталу Хараджюку, де панує молодіжна культура.
Наприкінці 1990-х Шібуя стала відома як центр інформаційних технологій у Японії. Її часто називали англійською «Bit Valley». У цій назві укладено каламбур: з одного боку, алюзія на «Bitter valley» («Гірка долина», дослівний переклад назви району), а з іншого — натяк на комп'ютерний термін «біт».
Площа району Шібуя на 1 жовтня 2008[1] становила близько 15,11 км².
Населення району Шібуя на 1 липня 2011[5] становило близько 206 081 осіб. Густота населення становила 13 638,7 особи/км².
- Штаб-квартира Японської телерадіомовної корпорації (NHK)
-
Розташування
- ↑ а б Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 9 лютого 2009 [1].
- ↑ Статистика префектури Токіо // Сайт префектури Токіо. Переглянуто 6 серпня 2011 [2].
- ↑ 1964 Summer Olympics official report. [Архівовано 2012-02-12 у Wayback Machine.] Volume 2. Part 1. p. 74.
- ↑ あの死刑囚の最後の瞬間
- ↑ Статистика префектури Токіо // Сайт префектури Токіо. Переглянуто 6 серпня 2011 [3].
- Сібуя (район) // 『角川日本地名大辞典』 [Великий словник японських топонімів Кадокава]. 第13巻. 東京都 / 角川日本地名大辞典編纂委員会編. — 東京: 角川書店, 1978. (яп.)
Сібуя (район) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Адміністративний поділ префектури Токіо | ||
|---|---|---|
| Спеціальні райони Токіо |  | |
| Міста | Акіруно • Акісіма • Інаґі • Кійосе • Коґаней • Кодайра • Кокубундзі • Комае • Кунітаті • Матіда • Мітака • Мусасі-Мураяма • Мусасіно • Нісі-Токьо • Оме • Тама • Татікава • Тьофу • Фусса • Футю • Хамура • Хатіодзі • Хіґасі-Куруме • Хіґасі-Мураяма • Хіґасі-Ямато • Хіно | |
| Повіти | ||
| Області | ||