ТУ2м — Вікіпедія
ТУ2м | |
---|---|
ТУ2м-025 на Волгоградській дитячій залізниці з трьома вагонами Pafawag. | |
Основні дані | |
Рік будування | 1958 — 1961 |
Країна будування | СРСР |
Виробник | Камбарський машинобудівний завод |
Разом побудовано | >139 |
Роки експлуатації | 1958 — 1997 |
Ширина колії | 750 мм |
Рід служби | Вантажний |
Технічні дані | |
Конструкційна швидкість | 40 км/год |
Осьова формула | 0-2-0 + 0-2-0 |
Довжина локомотива | 8050 мм |
Ширина | 2063 мм |
Висота | 2950 мм |
Робоча маса | 16 т |
Навантаження від рушійних осей на рейки | 4 т |
Відстань між шкворнями | 4400 мм |
Колісна база візків | 1300 мм |
Найменший радіус кривих | 30 м |
Тип дизеля | У2Д6 |
Потужність дизеля | 150 к.с. |
Тип передачі | Механічна |
Діаметр коліс | 600 мм |
Сила тяги тривалого режиму | 5 т.с. |
Швидкість тривалого режиму | 5 км/год |
Запас пального | 490 л |
Запас піску | 200 кг |
Запас води | 50 л |
Запас мастила | 70 л |
ТУ2м (рос. Тепловоз, Узкоколейный, второй (2) серии, с механической передачей)[1] — вузькоколійний мотовоз, розроблявся Ленінградським НДІ «Гипролесмаш» для потреб лісозаготівельної промисловості, на замовлення Міністерства лісової промиловості СРСР. Надалі виготовлявся на Камбарському машинобудівному заводі, з 1960 по 1961 рік.
Лісова промисловість СРСР з середини 50-х років потребувала оновлення та заміни застарілих і не потужних зразків техніки, як от Муз/4Д та ВП4, на новіші. Розробку доручили Ленінградському НДІ «Гипролесмаш», розпочалася вона майже одночасно з розробкою тепловозу ТУ1, Калузького машинобудівного заводу. Перший зразок було виготовлено в 1958 році Камбарським заводом. [2]
Виготовлявся до 1961 року, після чого був замінений подальшою його модифікацією ТУ2мк. Всього зроблено не менше 139 одиниць.[1]
Мотовоз має 1 кабіну, з опаленням, розташовану в центрі, між двома капотами. В одному з капотів розміщується дизельний двигун з муфтою зчеплення та коробкою передач, в другому знаходиться компресор та бак для палива. По боках від капотів є платформи, задля забезпечення комфортного обслуговування.Тепловоз має горизонтальні жалюзі радіатора спереду, і вертикальні по боках.[2]
Реверс-редуктор механічний, перемикання реверса ручне. Передача між осями йшла за допомогою дишел.
Багато деталей уніфіковано з МАЗ-200, що полегшувало ремонт та заміну деталей в малозабезпечених майстернях лісозаготівельних підприємств. ТУ2м отримав від автомобіля п'ятиступінчату коробку передач, однодискове зчеплення, карданну передачу, компресор та осьові редуктори. Система опалення частково складала з деталей автомобіля «Побєда».[2]
Через використання осьового редуктора візки отримали свою незвичайну будову. З двигуна момент сили передавався на внутрішню ось, а для передачі сили на два візки, застосовано дишельний механізм.
- Тип: вантажний
- Марка: ТУ2м
- Передача: механічна
- Конструкційна швидкість: 40 км/год
- Службова маса: 16 т
- Ширина: 2063 мм
- Висота: 2950 мм
- Довжина: 8050 мм
- Відстань осями на візку: 4400 мм
- Кількість осей: 4
- Колія: 750 мм
- Колісна формула: 0-2-0 + 0-2-0
- Діаметр колес: 600/900[3] мм
- Мін. радіус проходження кривих: 30 м
- Силова установка: У2Д6
- Максимальне число обертів (за хвилину): 1500
- Потужність: 150 к.с.
- Сила тяги: до 4800 кг
- Тип палива: дизель
- Запас палива: 490 кг
- ↑ а б Тепловозы серий ТУ1, ТУ2 и ТУ3 с электрической передачей. web.archive.org. 2 листопада 2023. Архів оригіналу за 2 листопада 2023. Процитовано 6 березня 2024.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ а б в ДЖД - Мотовоз ТУ2м. www.dzd-ussr.ru. Процитовано 6 березня 2024.
- ↑ а б Младший брат. narrow.parovoz.com. Процитовано 6 березня 2024.
- ↑ ДЖД - Мотовоз ТУ2м. www.dzd-ussr.ru. Процитовано 6 березня 2024.