Тадеуш Ломницький — Вікіпедія

Тадеуш Ломницький
пол. Tadeusz Łomnicki
Народився18 липня 1927(1927-07-18)[1][2][…]
Підгайці, Тернопільське воєводство, Польська Республіка
Помер22 лютого 1992(1992-02-22)[4][1][…] (64 роки)
Познань, Республіка Польща
ПохованняВійськові Повонзки
Громадянство Республіка Польща
Діяльністькінорежисер, актор театру, кіноактор, сценарист, театральний режисер, актор
Alma materТеатральна академія імені Александра Зельверовича
ЗакладТеатральна академія імені Александра Зельверовича
Роки діяльностіз 1946
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія
У шлюбі зMaria Bojarskad
Брати / сестриJan Łomnickid
ЧленствоСірі Шеренги
IMDbnm0518591
Нагороди та премії
орден Прапор Праці 1 ступеня орден Прапор Праці 2 ступеня золотий хрест Заслуги медаль «10-річчя Народної Польщі» Медаль Комісії народної освіти Польщі Medal of the 30th Anniversary of People's Poland
CMNS: Тадеуш Ломницький у Вікісховищі

Тадеуш Ломницький (пол. Tadeusz Łomnicki; 18 липня 1927, Підгайці, Польща, нині Україна — 22 лютого 1992, Познань) — польський актор, один з найбільш знаменитих польських акторів театру і кіно свого часу. Перш за все він запам'ятався своїми театральними роботами, в тому числі роллю кордіала в однойменній п'єсі Юліуша Словацького; в кінематографі прославився великою роллю в екранізації роману Генрика Сенкевича «Пан Володиєвський» (1969). Був також викладачем і ректором Державної театральної школи Варшави. У 1975—1981 роках член ЦК ПОРП. Брат польського режисера і сценариста Яна Ломницького.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Підгайцях в сім'ї поштового службовця і вчительки. Закінчивши школу торгової справи в Дембіці, він переселився до Кракова, де почав працювати залізничним робітникам і одночасно навчався грі на скрипці. Коли почалася Друга світова війна, Ломницький воював з німцями в лавах організації «Сірі Шеренги». У роки окупації Польщі був солдатом Армії крайової.

У 1944 році, після звільнення Кракова, Ломницький вступив в місцеву міліцію, але через рік її покинув, щоб здійснити свою мрію про акторську кар'єру. У 1945 році він витримав іспити в акторській школі Старого театру, одного з найпрестижніших польських театрів того часу. Дебютував в епізодичній ролі на сцені Старого театру, потім недовгий час грав у Театрі Словацького в Кракові і в муніципальному театрі в Катовицях. Він отримав премію шекспірівського фестивалю, що проходив у Варшаві за роль Пака в п'єсі У. Шекспіра «Сон в літню ніч».

У 1949 році Ломницький остаточно оселився у Варшаві і був прийнятий в трупу одного з кращих польських театрів того часу — Сучасного театру (Театр Вспулчесни), очолюваного Ервіном Аксером. В цей же час він спробував свої сили як драматург, дві його п'єси були поставлені в Кельцях і в Кракові. У 1956—1957 роках Ломницький виступав одночасно в Національному театрі, коли його очолював Аксер, — заголовна роль в п'єсі Юліуша Словацького «Кордиан» принесла йому найбільшу популярність. У 1956 році він закінчив режисерський факультет Театральної академії ім. А. Зельверовича в Варшаві.

У 1955 році Тадеуш Ломницький зіграв свою першу велику кінороль — у фільмі Анджея Вайди «Покоління». Цей фільм став першою великою роботою Вайди, Ломницький з цього часу був одним з найбільш відомих за кордоном акторів польського кінематографа. Надалі він знімався у фільмах, що стали відомі за межами Польщі, таких як «Безневинні чародії» Вайди (1960), «Eroica» Анджея Мунка (1958) і «База мертвих» Чеслава Петельського. У 1969 році він знявся в ролі Міхала Володиєвського в фільмах «Пан Володиєвський» і «Потоп» режисера Єжи Гоффмана, в 1975 останній з них був номінований на премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою».

Ломницький продовжував грати в Сучасному театрі до 1974 року, найбільше визнання принесли йому головні ролі в «Іфігенії в Тавриді» Йоганна Гете, «Кар'єрі Артуро Уї» Бертольта Брехта, «Довічне ув'язнення» Олександра Фредро, роль Едгара в п'єсі Фрідріха Дюрренматта «Граємо Стріндберга» і роль Микити в п'єсі Л. Толстого «Влада темряви». У період з 1970 по 1981 рік Ломницький займав пост ректора Державної вищої театральної школи у Варшаві, своєї альма-матер. За роки перебування на цій посаді він змінив систему акторського навчання, ввівши нові лекції, щоб випускники відповідали новим вимогам в кінематографі і на телебаченні. У цей час він також став засновником і першим художнім керівником власного театру — Театру на Волі (Teatr na Woli) у Варшаві. Там він зіграв у безлічі п'єс, включаючи роль Гойї в п'єсі «El sueño de la razón» Антоніо Буеро Вальєхо, головну роль в п'єсі «Фантазії» Словацького і роль Сальєрі в п'єсі Пітера Шеффера «Амадей». Він також знявся в багатьох фільмах, в тому числі в «Випадку» Кшиштофа Кесьлевському, «Контракті» Кшиштофа Зануссі та «Людині з мармуру» Анджея Вайди.

Згодом популярність Ломницкого почала падати. Ломницький був активним членом правлячої Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП). У 1980 був кооптований в ЦК ПОРП. Був прихильником компромісу правлячої партії з профспілкою Солідарність, непублічно висловлювався проти введення воєнного стану. При воєнному стані в 1981 пішов з усіх посад і припинив членство в ПОРП. Однак його репутації так ніколи і не були відновлені.

У 1980-х роках проблеми зі здоров'ям дозволяли йому грати на сцені тільки в епізодичних ролях. У 1991 році Ломницький отримав головну роль в трагедії У. Шекспіра «Король Лір», прем'єра мала відбутися 29 лютого 1992 року, але за тиждень до неї Ломницький раптово помер від серцевого нападу під час репетиції на сцені Нового театру в Познані.

Його ім'я в 1996 році було присвоєно варшавському Театру на Волі а в 2002 році — Новому театру в Познані.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119191512 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Ломницький&oldid=43230162