Таланчук Олена Михайлівна — Вікіпедія

Олена Таланчук
Олена Михайлівна Таланчук
Народилася31 серпня 1943(1943-08-31)
Кіров, РРФСР, СРСР
Померла29 листопада 2003(2003-11-29) (60 років)
Київ, Україна
Країна УРСР
Україна Україна
Діяльністьнауковиця
Alma materФілологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1967)
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Науково-дослідний інститут українознавства МОН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]

Олена Михайлівна Таланчук (31 серпня 1943(19430831), Кіров, СРСР — †29 листопада 2003, Київ, Україна) — українська дослідниця, фольклорист, етнограф та літературознавець, доктор філологічних наук, професор.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Народилася Олена Михайлівна у місті м. Кіров, Російської Федерації. Вищу освіту отримала у 1967 році на філологічному факультеті на відділенні російської мови і літератури Київського університету.

З 1970 працює в Київському університеті старшим лаборантом, викладачем кафедри російської мови. З 1977 року — асистент, доцент кафедри теорії літератури і літератури народів СРСР, доцент кафедри історії російської літератури.

З 1992 року на посаді доцента, згодом професора, створеної кафедри фольклористики. У 1992 заснувала і керувала до 2001 року відділом фольклору та етнології в Науково-дослідному інституту українознавства. Багато зробила для організації наукової роботи в ньому.

У 2002 році нагороджена почесною грамотою ВР України.

Наукова та творча діяльність

[ред. | ред. код]

Наукова тематика робіт присвячена проблемам поетики різних жанрів фольклору, міфологічній антропології, українській космогонії, історії, образам-символам у ритуальній традиції та сучасним тенденціям розвитку української фольклористики, взаємозв'язкам літератури і фольклору тощо.

Була членом Вченої ради філологічного факультету (1992–2002), спеціаліст вченої ради із захисту докторських дисертацій Інституту філології (1999–2003).

У творчий доробок Олени Таланчук входять окремі видання, статті у науковій періодиці, всього понад 85 наукових праць. Її монографія «Українська народна космогонія. Специфіка міфопоетичного мислення» (1998) та словник «Сто образів української міфології» (1998, у співавторстві) отримали відгуки у багатьох періодичних виданнях. Посібник «Українознавство. Усна народна творчість» (1998) був визнаний одним із найкращих у конкурсі програми Фонду «Відродження».

Була упорядником 10 видань, зокрема хрестоматії з українського фольклору «Героїчний епос українського народу» (1993) та кн. 1 т. 4 «Історії української літератури» М.Грушевського (1994), а також творчої спадщини Олени Пчілки і збірок творів для дітей. За підготовку найповнішого видання вибраних творів Олени Пчілки для дітей «Годі, діточки, вам спать!» відзначена у 1992 році премією м. Олени Пчілки в галузі літератури для дітей.

В Інституті українознавства взяла участь у виданні хрестоматії з українознавства, упорядкувала та видала для шкільної бібліотеки «Збірник українських народних дум та історичних пісень», написала розділ у колективній праці «Українська література в системі українознавства» (К., 2004 р.)

Основні праці

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бібліографія українського народознавства: У 3-х тт. / Зібрав і впорядкував М. Мороз. — Львів: Ін-т народознавства України, 1999. — Т. 1. — Кн. 2: Фольклористика.

Посилання

[ред. | ред. код]