Танк-паровоз — Вікіпедія

Танк-парово́з — паровоз, що не має вагона-тендера, а запас води й палива розташований на самому локомотиві в спеціальних баках. Частина «танк» у назві походить від англ. tank — «бак»^[1].

Застосовувалися для маневрів, роботи на фабричних під'їзних коліях, а також для водіння вантажних та пасажирських потягів на коротких лініях сполучення. У деяких європейських країнах називаються тендер-паровозами (напр. нім. Tenderlokomotive), тому що в них суміщено функції паровоза й тендера.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Танк-паровоз

У 1848 році в Англії заводи Джорджа Інгланда («George England and Co.») поставили партію локомотивів такого типу на лінію Лондон-Брайтон («Лондон, Брайтон і Південнобережна залізниця»),^[2] де рух, особливо поблизу Лондона, був досить інтенсивним, а відстані між станціями невеликі.

Спочатку танк-паровози здавались небезпечними, але ідея короткобазового та керованого локомотива, придатного для використання на промислових підприємствах, швидко завоювала популярність. Уже в 1851 р. п'ять інших виробників продемонстрували власні зразки танк-паровоза на Всесвітній виставці в Лондоні^[3]. У подальшому їх почали виготовляти в Німеччині та інших країнах.

Танк-паровози розрізняються за розташуванням ємностей з водою й вугільних ящиків (або нафтових цистерн).

На перших паровозах вугілля насипали прямо на підлогу в будці машиніста, потім для цього почали встановлювати окремі ящики.^[4] Існують варіанти розміщення або на поверхні котла — сідельні танки, або збоку від нього — бічні танки, або під котлом, у рамі, — рамні танки. Нафтові резервуари в рамі не встановлювали, їх робили або сідельними, або відводили під паливо один із бокових танків.

Танки та ящики розміщувались ближче до центру мас локомотива або так, щоб передні резервуари були врівноважені задніми. Це необхідно для рівномірного зменшення ваги паровоза за рівнем витрати палива й запасів води, щоб його маса однаково розподілялась на рушійні осі. Урівноваженість локомотива відносно зчіпної ваги особливо важлива для маневрових паровозів, які постійно зрушують з місця важкі вагони.^[5]

Танк-паровози мали свої переваги та недоліки, що обмежували їх застосування, але, одночасно, робили незамінними в певних умовах.

Недоліки:

• Нестабільна зчіпна вага — маса паровоза зменшується з витратою води та пального.
• Обмежені запаси води й палива — на самому паровозі можна розмістити значно менше необхідних для роботи запасів, ніж в об'ємнішому причіпному тендері. З цієї причини магістральні танк-паровози не можуть працювати на лініях, де є значні відстані між станціями.

Недоліки танкових локомотивів перекривались їх безсумнівними перевагами:

• Компактність — розміри найбільшого танк-паровоза менші від звичайного паровоза з тендером. За рахунок компактності танкові локомотиви краще вписуються в повороти колії малого радіуса й більше придатні для роботи на гірських дорогах, промислових під'їзних залізницях тощо, де рейковий шлях має складний профіль.
• На відміну від звичайних локомотивів, пристосованих для рівномірного руху в вперед, танк-паровози мають однакову тягу як переднім, так і заднім ходом.
• Гарний огляд — тендер не заважає машиністу спостерігати за сигналами при русі заднім ходом.

• Паровоз
• Тендер (вагон)
• KkStB 178

• Ralf Rossberg (Hrsg.): Deutsche Eisenbahnfahrzeuge von 1838 Bis Heute. Springer Verlag Berlin Heidelberg GmbH, Berlin Heidelberg 1988, ISBN 978-3-642-95771-0.
• F. Meineke, FR. Röhrs: Die Dampflokomotive. Lehre und Gestaltung, Springer Verlag Berlin-Göttingen-Heidelberg, Berlin Heidelberg 1949.
• А. В. Хмилевский, П. И. Смушков. Паровоз (Устройство, работа и ремонт). М., «Транспорт», 1973. Стр. 320—341.
• Железнодорожный транспорт: Энциклопедия / Гл. ред. Н. С. Конарев. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. — 559 с. — ISBN 5-85270-115-7.
• The Industrial Locomotive Society (1967). Steam locomotives in inductry. Newton Abbot: David and Charles.