Тарли — Вікіпедія
Тарло́ (пол. Tarło, Tarłowie) — мазовецький шляхетський рід гербу Топор. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарлів втратив своє високе становище.
За Святославом Семенюком («Український путівник по Польщі», 2007) рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки — руська (українська) і польська. З давніх-давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарли очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву, з якою організували і провели кілька походів на Польщу.
У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло — Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарли, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвіґу Анжуйську рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарли одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарлів свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405—1461 рр.), що була донькою русько-литовського київського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло — єпископ РКЦ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше покатоличення Русі.[1]
- Закліка Тарло (пом. між 1465 та 1466 р.) — крайчий коронний 1447 р., староста стрийський.[1]
- Ян (пом. 1488) — канонік сандомирський.
- Анна — дружина Юрши з Ходороставу.
- Станіслав Закликів (син Тарло) — староста дроговизький (тепер Дроговиж село в Миколаївському районі Львівської області), охмістр королеви (1508—1515), (помер після 1515).[1]
- Барбара — дружина Ґабріеля Ґнєвоша з Далевиців.
- Ян[pl] (пом. 1550) — великий коронний крайчий, підчаший і чашник, староста пільзненський[1].
- Ельжбета — дружина Юрія (Єжи) Язловецького.
- Анна — дружина Станіслава Фредруша Гербурта.
- Міколай[pl] (пом. 1571) — королівський придворний і секретар, підчаший королеви Барбари Радзивіл, хорунжий сандомирський; староста дембовецький і дроговизький.
- Ядвіґа[pl] (бл. 1560 — після 1629) — дружина Єжи Мнішека, мати Урсули і Марини Мнішек; староста щирецька.
- Ян (бл. 1527—1587) — державний діяч Речі Посполитої, войський львівський (1553–1554), дворянин королівський (1554), секретар королівський (з 1556), каштелян малогощський (1563 — 1565) та радомський (1565–1574), воєвода люблінський (1574–1587), староста ломжинський і пільзненський[1]. Активний кальвініст. 1573 р. підтримала створення Варшавської конфедерації. Надалі виступав проти Габсбургів і підтримував кандидатуру трансільванського князя Стефана Баторія на королівський трон Речі Посполитої. Був двічі одружений з кальвіністами. Перша дружина — Ганна Гостомська (пом. після 1565 р.), дочка воєводи равського Ансельма Гостомського (бл. 1508—1588 рр.), від шлюбу з якою дітей не мав. Друга дружина — Агнешка Шафранець (пом. після 1601 р.), дочка каштеляна і воєводи сандомирського Станіслава Шафранця (пом. 1598 р.) та Анни Дембіцької.[2]. Діти від другого шлюбу:
- Анна (йморвіно від першого шлюбу) — дружина Станіслава Стажеховського.
- Анна — дружина Ієроніма Ходкевича.
- Ян Амор Тарло (1577—1599) — староста пільзненський (1588 р.).
- Ядвіґа — дружина Пйотра Баля з Боїська.
- Гелена (Олена) — дружина ротмістра королівського Станіслава Браницького[pl]
- Зофія (Софія) — дружина Ансельма Анджея Ґостомського[pl], потім Міколая Олешніцького[pl].
- Ельжбета — дружина Яна Дрогойовського.
- Пйтор Александр[pl] (бл. 1580—1649) — каштелян люблінський в 1618—1630 рр., воєвода люблінський з 1630 р., староста пільзненський[3]. Від шлюбу з Зофією Дзялинською мав дітей:
- Міколай (пом. 1632).
- Теофіля (пом. 1635) — дружина Александра Копця[pl].
- Стефан (пом. 1632)
- Владислав Казімєж (пом. 1643).
- Ян Александр[pl] (бл. 1615—1681) — воєвода люблінський, сандомирський; староста стенжицький.
- Міхал Бартломєй[pl] (1656—1715) — єпископ познанський.
- Ян Павел Йоахім[pl] (1658—1732) — римо-католицький єпископ київський і познанський.
- Ізабела (пом. 1704) — дружина Бенедикта Павла Сапіги[pl].
- Гелена Вероніка (пом. 1713)
- Міколай Юзеф[pl] (1666—1702) — чашник великий литовський, староста ґощинський.
- Казімєж (пом. 1703) — староста ґостинінський і ґощинський.
- Анна (пом. 1751) — дружина Станіслава Францішека Тарло.
- Гелена — дружина Павла Пражмовського.
- Тереза (пом. 1725) — дружина Зиґмунта Дзялинського.
- Юзеф (пом. 1713) — староста ґостинінський і бжеґовський.
- Міхал Томаш (пом. 1740)
- Адам (1708—1770/1772) — генерал-майор коронного війська, староста ґощинський, бжеґовський, скальський[4], дідич Збрижа.
- Казімєж (1731—1762).
- Єва (1736—1808) — дружина Стефана Флоріана Дембовського[pl]
- Бонавентура Алекси (Алексій, 1744—1801) — королівський шамбелян, барський конфедерат, староста бжеґовський.
- Шимон (1744—1781) — староста скальський.
- Ян Еванґеліста (бл. 1767—1835) — староста скальський
- Александр
- Кароліна — дружина Іґнація Павла Кшесімовського
- Зофія — дружина Антонія Федоровича
- Гіполіт
- Маурицій Ієронім Ян
- Ієронім
- Ян Кантій[pl] (1791—1856) — gольський шляхтич, спадкоємець маєтків Сулковиці й Залісся, мировий суддя Стопницького округу.
- Маріанна Кристина Розалія
- Шимон
- Марія (1861—1938) — дружина Казімєжа Конопніцького.
- Едвард Шимон (бл. 1833—1904)
- Розалія (бл. 1834—1894)
- Ян Кантій Єжи (1837—1889)
- Анєля (бл. 1839—1867) — дружина Зиґмунта Юзефовіча-Глебіцького
- Юзефа Францішка (бл. 1843—1910) — дружина Міхала Антонія Маковського
- Флоріан Анджей[pl] (1771—1827) — ротмістр хоругви 5 бригади кавалерії народової.
- Ельжбета Саломея Ґертруда
- Теофіля
- Роман Вавжинець (1795—1813)
- Єва Юстина (1796—1847) — дружина Теодора Станіслава Яна Непомуцена Шласького
- Адам Флоріян Урбан (1798—1876)
- Теодор (бл. 1830—1849)
- Ельжбета (бл. 1834—1912) — дружина Владислава Шалавського.
- Казімєж Іґнацій (1834—1881)
- Станіслав
- Болеслав Адам
- Зофія — дружина Юліана Казімєжа Іґнація Урбанського
- Юзеф Павел Фердинанд
- Іґнацій Адам (1887—1889)
- Анєля Марія — дружина Іґнація Юзефа Стемпчинського
- Теофіля Марцеліна — дружина Ромуальда Роґойського
- Маріанна (бл. 1773—1862) — дружина Антонія Олізара та Станіслава Новаковського
- Аґнєшка Констанція — дружина Антонія Оскерка.
- Бальбіна Анна (бл. 1780—1839) — дружина Яна Сєраковського.
- Бонавентура
- Казімєж (1781—1812)
- Генрик Міколай Казімєж (1812—1865) — учасник листопадового та великопольського повстання
- Ян Еванґеліста (бл. 1767—1835) — староста скальський
- Від шлюбу з Ядвіґою Зофією Лянцкоронською мав дітей: Кароль (1639—1703) — воєвода люблінський, великий коронний підканцлер і канцлер (1702)[1][5].
- Ядвіґа (пом. 1705) — дружина Яна Казімєжа Лянцкоронського[pl]
- Дорота (пом. 1756) — дружина Станіслава Хоментовського та Адама Тарла
- Тереза Маґдалена (пом. 1700) — дружина Францішека Вельопольського[pl]
- Колумба Катажина (пом. бл. 1739)
- Марія Анґеля (пом. 1725)
- Петронеля Аґнєшка (пом. 1754)
- Ельжбета
- Адам Пйотр[pl] (бл. 1679—1719) — стольник великий коронний, воєвода люблінський; староста стенжицький, блонський, янівський, люблінський, солотвинський і новінський; володар Винників (біля Львова)[1].
- Кароль (?1697—1749). На початку XVIII володар Винників (біля Львова). Продав Винники брату своєї мачухи Станіславові Потоцькому[1].
- Єнджей (Анджей)[pl] (пом. 1786) — староста стенжицький, маршалок Люблінського воєводства у Радомській і Барській конфедераціях.
- Кароль (?1697—1749). На початку XVIII володар Винників (біля Львова). Продав Винники брату своєї мачухи Станіславові Потоцькому[1].
- Зофія — дружина Лукаша Чермінського[pl]
- Гелена (пом. 1725) — дружина Станіслава Ґойського
- Рафал
- Аґнєшка
- Александр (бл. 1643—1683) — каштелян завіхостський
- Тереза — дружина Александра Яна Потоцького
- Констанція — дружина Яна Томаша Подольського
- Казімєж
- Катажина (пом. 1728)
- Станіслав
- Людвіка (1671—1741)
- Зиґмунт (бл. 1643—1689)
- Юзеф Антоній (1688 — перед 1715)
- Марія Тереза — дружина Якуба Пшебендовсього та Юзефа Реміґіана Потулицького
- Міхал
- Францішек Юзеф Адам[pl] (пом. 1731) — віцемаршалок Головного Коронного трибуналу (1725), каштелян люблінський; староста велюнський і пільзненський.
- Анна — дружина Юзефа Куропатніцького та Міхала Морштина
- Тереза — дружина Францішека Рудзінського[pl] та Войцеха Клюшевського[pl]
- Ян
- Юзеф Антоній (1688 — перед 1715)
- Станіслав Тарло[pl] (пом. 1705) — маршалок Головного Коронного трибуналу (1668), каштелян завіхостський, воєвода люблінський.
- Ян (1684—1750) — генеральний подільський староста, воєвода люблінський і сандомирський; староста коросненський, кам'янецький, летичівський, сокальський, ясельський.
- Францішка (1688—1762)
- Маґдалена (пом. 1730) — дружина Францішека Шембека та Єжи Домініка Любомирського
- Анна — дружина Францішека Цетнера
- Ієронім (пом. 1717)
- Констанція (пом. 1740) — дружина Юзефа Вандаліна Мнішека
- Людвіка (пом. 1762)
- Станіслав Тарло[pl] (бл. 1480—1544) — католицький перемишльський єпископ, королівський секретар, поет.
- Павел Тарло (пом. 1553) — суддя земський львівський, войський стрийський і львівський.
- Анна — дружина Станіслава Жижинського.
- Лукаш (пом. 1533)
- Ґабріель[pl] (бл. 1486—1565) — великий коронний підстолій і крайчий, охмістр королеви Катерини Габсбург, каштелян радомський; староста холмський, дроговизький, хенцинський, ковельський, любачівський.
- Андрій (Анджей) Тарло (пом. перед 1509) — підстолій львівський.
- Анджей[pl] (пом. після 1532) — хорунжий львівський.
- Ян[pl] (пом. 1572) — хорунжий львівський.
- Міколай
- Катажина Анна (бл. 1535—1582/1583) — дружина Станіслава Даниловича
- Ядвіґа — дружина Ієроніма Сенявського
- Станіслав Тарло[pl] (пом. 1599) — староста сохачевський і зволенський.
- Павел (пом. 1618)
- Зофія — дружина Адама Качковського
- Маріанна (бл. 1599—1652) — настоятелька бенедиктинського монастиря в Радомі
- Реґіна
- Ян Кароль[pl] (пом. 1640) — каштелян вішлицький, староста зволенський і ольштинський
- Тереза (пом. 1647/1648) — дружина Кшиштофа Балдвіна Оссолінського
- Барбара (пом. 1688) — дружина Яна Александра Даниловича та Єжи Себастьяна Любомирського
- Катажина (пом. між 1568 і 1571) — дружина Марціна Казановського[pl]
- Анджей (пом. 1570)
- Анджей (пом. між 1571 і 1575)
- Малґожата — дружина Міколая Олешніцького[pl] та Яна Мишковського
- Дорота — дружина Павла Колачковського
- Павел (бл. 1515—1565) — архієпископ львівський (РКЦ).
- Міколай[pl] (пом. після 1578) — придворний Сигізмунда II Августа, хорунжий перемишльський.
- Теофіля Юстина — дружина Анджея Кретковського та Павла Носковського.
- Зиґмунт Сципіон[pl] (бл. 1561—1628) — хорунжий перемишльський, каштелян сондецький.
- Теофіля (бл. 1595—1635) — дружина Януша Острозького.
- Анджей (пом. 1642) — канонік краківський.
- Маґдалена (пом. 1621)
- Ядвіґа (пом. 1656)
- Зиґмунт Александр[pl] (пом. 1654) — каштелян перемишльський.
- Міколай Ян (пом. 1683) — ротмістр королівський.
- Станіслав.
- Маріанна — дружина Міколая Яна Лянцкоронського[pl]
- Зиґмунт (пом. 1674)
- Адам Пйотр (пом. 1710) — підчаший перемишльський, воєвода смоленський.
- Пйотр Францішек[pl] (1672—1722) — адміністратор Інфлянтської дієцезії, єпископ познанський.
- Міхал (бл. 1678 — після 1723), генерала французького війська
- Ян Непомуцен (пом. 1739).
- Станіслав Францішек Тарло (пом. 1721) — кухмістр великий коронний, маршалок надвірний коронний з номінації Станіслава Лещинського.
- Францішка (пом. 1719) — дружина Вавжинця Лянцкоронського[pl].
- Адам (1713—1744) — воєвода люблінський, маршалок Скарбового Коронного трибуналу; староста ясельський, дрогобицький, зволенський та долинський; відомий дуелянт.
- Антоній[pl] (пом. 1759) — каштелян любачівський, староста злоторийський.
- Ян[pl] (пом. 1572) — хорунжий львівський.
- Анджей[pl] (пом. після 1532) — хорунжий львівський.
- ↑ а б в г д е ж и Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках [Архівовано 2016-02-01 у Wayback Machine.].
- ↑ Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
- ↑ Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. [Архівовано 2014-02-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Tarłowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках
- Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів—Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Gajl T. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk, 2007. (англ.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 306—316. (пол.)
- [1].
- Osoby o nazwisku «Tarło» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. (пол.)
- Tarłowie (01). (пол.)
- Tarłowie (02). (пол.)