Тарік ібн Зіяд — Вікіпедія

Тарік ібн Зіяд
Народився	Триполітанія, Лівія або Hamadand, Keyvan Rural Districtd, Central Districtd, Khoda Afarin Countyd, Східний Азербайджан, Іран
Помер	720[1] Дамаск, Омеядський халіфат
Країна	Омеядський халіфат
Національність	Берберські мови
Діяльність	воїн, воєначальник
Учасник	Capture of Zaragoza by the Umayyad armyd
Посада	заступникd
Конфесія	іслам
Медіафайли у Вікісховищі

Тарі́к Ібн Зія́д (араб. طارق بن زياد‎‎ 15 листопада 689 — 11 квітня 720) — берберський генерал халіфату Омеядів, який почав завоювання Вестготського королівства у 711 році.

Він був спочатку заступником Муси Ібн Нусаїра, губернатора Північної Африки, і був посланий, щоб почати вторгнення на Іберійський півострів.

29 квітня 711 року армія Таріка висадилися в Гібралтарі (ім'я Гібралтар походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік). Мавританська армія 19 липня 711 року отримала вирішальну перемогу над військом короля вестготів Родеріка в битві над Гвадалете. Армія Таріка захопила Толедо, столицю вестготського королівства.

Згодом Тарік став губернатором Іспанії. Його відкликав назад до Дамаска халіф Омеядів Валід I, бо він не санкціонував мусульманське вторгнення до Іспанії.

Зображення Таріка відтворили на банкноті Гібралтару 1995 року номіналом 5 фунтів.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.