Тасін Георгій Миколайович — Вікіпедія
Георгій Миколайович Тасін | |
---|---|
рос. Георгий Николаевич Тасин | |
Дата народження | 10 (22) березня 1895 |
Місце народження | Шумячіd, Климовицький повіт, Могильовська губернія, Російська імперія |
Дата смерті | 6 травня 1956 (61 рік) |
Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР[1] |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство | Російська імперія СРСР |
Професія | кінорежисер, сценарист |
Нагороди | |
IMDb | ID 0850906 |
Гео́ргій Микола́йович Та́сін (справжнє прізвище Розов; *10 (22) березня 1895, Шумячі — †6 травня 1956, Київ) — радянський український кінорежисер і сценарист. Лауреат Сталінської премії (1948).
Народився 10 (22 березня) 1895 року в селі Шумячах (нині селище міського типу Смоленської області). У 1917 році закінчив юридичний факультет Петроградського психоневрологічного інституту. З 1918 року літературний співробітник київських газет та інструктор Політуправління РСЧА. З 1920 року — голова Київського окружного кінофотокомітета. Член РКП(б) з 1921 року.
У 1923—1924 роки — директор Одеської кінофабрики, в 1925—1927 роки перший директор Ялтинської кінофабрики ВУФКУ.
У 1924—1925 роки — режисер правління ВУФКУ в Харкові і редактор-постановник кіножурналів «Маховик» і «Кінотиждень».
У 1929—1941 роки — режисер Одеської кіностудії.
У роки німецько-радянської війни працював на Ташкентській кіностудії.
З 1944 року режисер Київської кіностудії документальних фільмів, відповідальний редактор кіножурналу «Радянська Україна».
Помер 6 травня 1956 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
- «Герої і мученики Паризької комуни» (1921)
- «Квіти на камені» (1922)
- «Привид блукає Європою» (1923)
- «Октябрина» (1924)
- «Арсенальці» (1925)
- «Джіммі Гіґґінс» (1928, за Е. Сінклером; у співавт.)
- «Атака» (1932)
- «Кармелюк» (1938, у співавт.)
- Бойова кінозбірка «Юні партизани» (1942, у співавт.)
- «Атака» (1932)
- «Велика гра» (1934, Київська кінофабрика «Українфільм»)
- «Алім» (1926)
- «Ордер на арешт» (1926)
- «Джіммі Гіґґінс» (за Е. Сінклером, 1928)
- «Нічний візник» (1929)
- «Назар Стодоля» (за Т. Шевченком, 1937)
- «Кармелюк» (1938)
- «Дочка моряка» (1941)
- «Остання черга» (1941, Одеська кіностудія, Ташкентська кіностудія)
Документальні фільми на Київській кіностудії (з 1944 року):
- «Київ» (1944)
- «Пісня про Україну» (1955) та ін.
- Сталінська премія (1948)
- Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медаллю
- ↑ Тасин Георгий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.
- Тасін Георгій Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 46-47.