Термос — Вікіпедія

Сучасний термос

Те́рмос — ємність, стінки якої мають високу теплову ізоляційну здатність.

Посудина Дьюара була винайдена шотландським фізиком та хіміком сером Джеймсом Дьюаром в 1892 році. Перші Дьюарівські посудини для комерційного використання були випущені в 1904 році, коли була заснована німецька компанія Термос (нім. Thermos GmbH).

Конструкція термоса

[ред. | ред. код]

Основний елемент термоса, двостінна колба (дьюар), між стінками якої викачане повітря (вакуум має найвищу термоізоляційну здатність). Основний матеріал, з якого роблять колбу, є скло або сталь. Скляну колбу додатково посріблюють, щоб зменшити перенесення тепла через стінки дюару випромінюванням. Скляний дюар поміщають у корпус з високою термоізоляційною здатністю, щоб іще додатково зменшити перенесення тепла. Крім того, корпус захищає крихку скляну колбу від механічного пошкодження.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Burger, R., US patent 872795, «Double walled vessel with a space for a vacuum between the walls», December 3, 1907. (англ.)
  • Sella, Andrea (August 2008). Dewar's Flask. Chemistry World: 75. Процитовано 30 серпня 2008.
  • Хранить тепло и холод. ПМ. березень 2005[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]