French
DeutschТищенко Борис Юрійович — Вікіпедія
| Тищенко Борис Юрійович | |
|---|---|
| Народився | 4 грудня 1907 Кривий Ріг, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | невідомо |
| Країна |  УНР |
| Діяльність | видавець |
| Alma mater | Карлів університет |
| Батько | Тищенко Юрій Пилипович |
Борис Юрійович Тищенко (нім. Borys Tyschtschenko, нар. 4 грудня 1907 — пом. ?) — український видавець, книгар, публіцист. Син Юрія Пилиповича Тищенка (від першого шлюбу).
Народився 4 грудня 1907 року на станції Долгінцеве Катеринославської губернії (тепер — мікрорайон в межах міста Кривий Ріг Дніпропетровської області).
У 1923—1924 роках навчався на педагогічних курсах у Кривому Розі.
1925 року батько переправив Бориса до Праги, де той вступив до Карлового університету. Навчання довелося кілька разів переривати через необхідність лікування від сухот. Перейняв батьківську видавничу справу, спеціалізувався на виданні поштівок, марок, нот тощо[1].
Тищенко мешкав у Відні, де взяв шлюб з австрійською громадянкою. 16 квітня 1943 року у подружжя Бориса та Магди Тищенків народився син Петро[1].
.png)
У роки Другої світової війни Борис Тищенко мав книгарню й музичне видавництво[2], в якому видав крім книжок низку нот українських народних пісень[3], опрацьованих композиторами Андрієм Гнатишиним та Богданом Веселовським і великий «Співаник».
Після 1945 року разом з батьком перебував у таборі для переміщених осіб у Гайкендорфі поблизу Кіля[4]. Разом з Юрієм Пилиповичем виїхав 1950 року до США[1].
- ↑ а б в Ольга Мельник. Щоденник Юрія Тищенка (Сірого) (1919–1924 роки) / Український археографічний щорічник: Збірник наукових праць. 2007 Вип. 12. — С. 591–683.
- ↑ Ольга Осадця. Центри та осередки нотовидавничої справи в Західній Україні та українській еміграції ХІХ – початку ХХ ст.[недоступне посилання] / Вісник Львів. УН-ТУ Серія мист-во. 2005. Вип. 5. С. 91-100
- ↑ 3. Видавництва: За Другої світової війни й після неї / Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 3. — С. 972-981.
- ↑ Листування митрополита Іларіона (Огієнка) / Упор. Ю. Мицик. – Київ, 2006. – С. 484–489.
- Видання українських народних пісень (Книгарня Бориса Тищенка). Процитовано 23 жовтня 2024.
