Томашевський Борис Вікторович — Вікіпедія

Томашевський Борис Вікторович
рос. Борис Викторович Томашевский
Народився	17 (29) листопада 1890[1][2][…] або 29 листопада 1890(1890-11-29)[3] Санкт-Петербург, Російська імперія[1][4][2]
Помер	24 серпня 1957(1957-08-24)[1][4][…] (66 років) Гурзуф, Ялтинська міська рада, Кримська область, Українська РСР, СРСР[1][4]
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	літературознавець, текстолог, перекладач, письменник, викладач університету
Alma mater	Льєзький університет (1912)[1] Сорбонна
Галузь	літературознавство, текстологія, Pushkin studiesd і переклад
Заклад	Пушкінський Дім Державний інститут історії мистецтвd Санкт-Петербурзький державний університет Російська національна бібліотека[6] Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Відомі учні	Ірина Семенко
Аспіранти, докторанти	Ірина Семенко
Членство	СП СРСР
У шлюбі з	I. N. Medvedevad
Діти	Q56307088?

Томашевський Борис Вікторович — (17 (29) листопада 1890(18901129), Санкт-Петербург — 24 серпня 1957, Гурзуф) — радянський літературознавець і текстолог.

Через участь у гімназичних зборах після закінчення гімназії (1908) не зміг поступити в Політехнічний інститут. Закінчив Льєзький університет (1912) з дипломом інженера-електрика. Слухав лекції в Сорбонні. Після повернення до Росії виступив в 1915 з першими публікаціями з інженерних питань і на теми літератури. Зближувався з колами журналу «Аполлон». Брав участь у Першій світовій війні, воював на австрійському фронті (1915—1918). Після закінчення війни служив у Москві чиновником статистичних відділів різних господарських установ. Зближувався з членами Московського лінгвістичного гуртка і вступив в «Товариство вивчення теорії поетичної мови» (ОПОЯЗ).

Переїхавши до Петрограда (1921), став співробітником Інституту російської літератури (Пушкінський Дім) і почав читати лекції з текстології, теорії літератури і творчості О. С. Пушкіна в Державному інституті історії мистецтв. З 1924 викладав на кафедрі російської літератури Ленінградського університету (професор з 1942).

Під час кампанії проти формальної школи був звільнений з філологічних навчальних і наукових установ (1931). Працював викладачем прикладної математики в Інституті шляхів сполучення. У зв'язку зі століттям з дня смерті О. С. Пушкіна (1937) дістав можливість повернутися до філологічної діяльності.

Укладач першого радянського однотомника Пушкіна (у 1924—1937 витримав 9 видань). Брав участь у підготовці й редагуванні академічних видань творів Ф. М. Достоєвського, А. Н. Островського, вибраних текстів А. П. Чехова, пізніше — повного академічного зібрання творів Пушкіна (1937—1949). Брав участь в укладанні словника мови Пушкіна і виданні пушкінських томів «Літературного спадку» (Литературного наследства). Підготував низку видань текстів поетів XVIII — початку XIX століть в серії «Бібліотека поета».

Основні праці з віршознавства, поетики, стилістики, текстології, пушкінознавства, французької поезії.

Автор книг «Пушкін. Сучасні проблеми історико-літературного вивчення» (1925), «Теорія літератури. Поетика» (1925), «Письменник і книга. Нарис текстології» (1928; друге видання 1959), «Про вірш» (1929) та інших, а також численних статей.

Праці Томашевського перекладені багатьма мовами.

• «Писатель и книга» [Архівовано 17 квітня 2008 у Wayback Machine.]