Тоналізм — Вікіпедія

Тоналізм — напрямок в образотворчому мистецтві живопису Сполучених Штатів на зламі XIX та XX століть. Для тоналізму характерне домінування в зображенні тонів повітряного простору або туману.

Пейзажний живопис, як модний напрямок, що мав попит, успішно розвивала низка художників Сполучених Штатів. В напрямку були відчутні впливи барбізонської школи. Але згодом художники почали використовувати тьмяні, зближені тони і значне узагальнення в малюванні навіть при створенні в живопису інтер'єрів (Томас Девін). Цьому сприяла також свідома фіксація лише на ефектах вечірнього освітлення та туманах, часто присутніх в картинах. З кінця 1890-х років художні критики надали їм назву тоналізм.

Напрямок охопив період з 1880-х до 1910-х років. В живопису Сполучених Штатів тоналізм відбився в сільському пейзажі та в краєвидах великих, урбанізованих міст. Він співіснував з американським імпресіонізмом і згодом поступився йому. Значні узагальнення форм та неяскраві фарби в картинах тоналістів та ефекти освітлення і туманів навіть дали підстави художнім критикам називати тоналізм попередником абстракціонізму 20-му століття, хоча це перебільшення. В тоналізмі форми цілком впізнавальні. Точнішими були вказівки на спорідненість тоналізму з пізнім американським академізмом.

Швидкий розвиток фотографії в країні сприяв звертанню фотографів до ефектів атмосферного освітлення та туманів. Сприяли цьому і докори критиків щодо документальної точності і різкої праматичності готових фото. Ефекти атмосферного освітлення та тумани наближали готові фото до картин і графіки напрямку тоналістів. Згодом американських фотографів (Едвард Стайхен, Кларенс Вайт, Альфред Штигліц) також зарахували до тоналістів, а картини на виставках експонують разом із фото.

Після перерви тоналізм зберіг привабливість для художників країні і низка митців повернулась до його стилістики. Митців називають прихильниками нео-тоналізму.

• Джордж Іннес (1825—1894)
• Джеймс Вістлер (1834—1903)
• Гренвілл Редмонд (1871—1935)
• Леон Дабо (1870?—1960)
• Хавьєр Мартінец (1869—1943)
• Артур Френк Метьюз (1860—1945)
• Томас Девін (1851—1938)
• Едвард Мітчел Ваністер (1833—1901)
• Джон Генрі Твахтман (1853—1917)
• Едвард Стайхен (1879—1973), художник і фотограф
• Джон Мерфі (1953—1921)
• Генрі Ворд Рейнджер (1858—1916)
• Артур Метьюз (1860—1945)
• Чарльз Варрен Ітон (1857—1937)
• Генрі Феррер (1844—1903)
• Вільям Кейт (1838—1911)
• Альберт Пінкем Рідер (1847—1917) та ін.

• 
  Джон Генрі Твахтман. «Пейзаж в Голландії», пастель, 1885 р.
• 
  Томас Девін. «В саду», до 1894 р.
• 
  Джордж Іннес. «Вересень», 1894 р.
• 
  Гренвілл Редмонд. «Буря на узбережжі», 1905 р.
• 
  Гренвілл Редмонд. «Поле з жовтими каліфорнійськими маками», 1911 р.
• 
  Томас Девін. «Спілкування», 1900 р.
• 
  Леон Дабо, «Річка Гудзон в сутінках», 1911 р.
• 
  Вільям Кейт. «Долина Йосеміті», до 1910 р.

• Пейзаж
• Перспектива
• Барбізонська школа
• Школа річки Гудзон
• Символізм
• Живопис Сполучених Штатів

• http://www.tfaoi.com/newsm1/n1m555.htm [Архівовано 3 квітня 2005 у Wayback Machine.]
• Tonalism - An American Experience, Diana Dimodica Sweet, Robert R. Preato, William H. Gerdts, Grand Central Art Galleries, 1982. (англ.)
• The Poetic Vision: American Tonalism, Ralph Sessions, Ira Spanierman Gallery, 200 р., 2005, ISBN 0-945936-74-5. (англ.)
• Intimate Landscapes: Charles Warren Eaton And The Tonalist Movement In American Art, 1880-1920: Tonalism in American Painting, David Adams Cleveland, Antique Collectors' Club, 112 р., 2007, ISBN 0-9760374-0-8. (англ.)
• American tonalism: Selections from the Metropolitan Museum of Art and the Montclair Art Museum, Kevin J. Avery, The Museum, 40 р., 1999, ISBN 0-936489-58-8. (англ.)
• Color of Mood: American Tonalism, 1880-1910, Wanda M. Corn, M. H. De Young Memorial Museum, 46 р., 1972. (англ.)