Тоніс — Вікіпедія

Тоніс
ТОВ «Телеканал „ТОНІС“»[1]
КраїнаУкраїна Україна
Зона мовленняУкраїна Україна
Час мовленняЦілодобово
Мова мовленняукраїнська, російська
Центр керуванняКиїв, вул. Андрія Мельника, 17
Формат
зображення		576i 16:9 (SDTV)
1080i (HDTV)
Тематика каналупізнавальна
Дата початку
мовлення		1989 (Миколаїв)
1 січня 1992 (Київ)
Дата кінця мовлення24 серпня 2017
ЗаміненоУкраїна Прямий
ЗасновникВолодимир Іваненко
Власник(и)Володимир Костерін (2001—2009)
Олександр Янукович (2011—2017)
Голос каналуАртем Вільбік (2003—2009)
Василь Хотско (2009—2017)

«Тоніс» — український телеканал, який працював з 1989 до 2017 року. 24 серпня 2017 року припинив своє існування, і був замінений інформаційним телеканалом «Прямий».

Історія

[ред. | ред. код]

«Тоніс» був однією з перших приватних телекомпаній, що виникли на території СРСР. «Творче Об'єднання Нових Інформаційних Систем», створене за ініціативи групи ентузіастів від кабельного телебачення з Миколаєва, було зареєстроване у грудні 1989 року як телекомпанія. На момент створення серед своїх засновників налічувало такі державні органи як Державний комітет СРСР з кінематографії, Радянський фонд культури, Союз ветеранів війни та праці, Міністерство оборони СРСР і багато інших організацій. Замислювалося як всесоюзна телекомпанія, але оскільки через два роки СРСР припинив існування, то налагодивши контакти з телевізійниками із різних куточків Союзу, плавно перетворився із всесоюзної на міжнародну телекомпанію[2].

У 1991 році «Тоніс», який залишився без підтримки впливових засновників (через фактичну ліквідацію), тепер вже власними силами почав створювати телекомпанії на місцях, виступаючи їх засновником, партнером або просто консультантом. Так, у самому Миколаєві виник «ТОНІС–Південь», у Харкові — «ТОНІС–Центр», а в Києві з січня 1992 року діяв «ТОНІС–Ентер». Юридично і творчо всі вони були повністю самостійними компаніями, яких пов'язувала лише координація спільної політики, можливість користування загальним фільмофондом та обміном телепрограм. Оскільки з часом регіональні компанії дедалі більше віддалялися одна від одної, «Тоніс» вирішив повернутися до Києва вже в новій якості, створивши свій власний телеканал — «ТОНІС–Київ»[2].

Для трансляції програм компанії було виділено 25 київський канал. На початку березня 1994 року почалося тестове мовлення. З Сирецької вежі КРТПЦ (Київського Радіотелевізійного Передавального Центру) в етер передавалась настроювальна таблиця, а починаючи з 18 березня тут з'явилися перші програми: фільми, мультфільми та відеокліпи[2].

З часом на каналі з'явилися і власні проєкти, такі як «ТОНІС-інформ», «Пташиний ринок» і вже традиційна для всіх комерційних телеканалів того періоду телегазета. При цьому компанія не мала власної студії в Києві, а весь програмний продукт готувався у центральному офісі «ТОНІСу» в Миколаєві, хоча створення київської студії планувалося[2].

З 14 листопада 1994 року компанія перейшла повністю на трансляцію виключно ліцензійної відеопродукції — фільмів та телесеріалів категорії «А»[2].

Також наприкінці того ж року розпочалося експериментальне супутникове мовлення у рамках проєкту «Міжнародний слов'янський канал»[2].

У липні 1995 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення за результатами конкурсу вирішила розділити етерний час на каналі, де мовив «Тоніс» — новоствореній ТРК «НАРТ» виділили по чотири години мовлення щоденно. Керівництво «Тонісу» протестувало проти цього рішення, оскільки саме вони освоювали 25-у телечастоту. Зважаючи на це, а також через те, що «Тоніс» трохи запізнився з подачею заявки на конкурс, НацРада відкликала видану «НАРТу» ліцензію. Керівництву «Тоніса» було обіцяно, що етерна сітка компанії на 25-й телечастоті залишиться незмінною до закінчення конкурсу на цей регіональний телеканал[3].

Однак, незабаром регулятор ухвалив рішення розділити телеканал між двома мовниками: «Тонісом» та «НАРТом». Було затверджено сітку, згідно з якою «НАРТ» і «Тоніс» мали ділити вечірній прайм-тайм через день[3].

Згодом, з 10 січня 1996 року, «Тоніс» ставив мовити разом з «НАРТом» на одному телеканалі. Згодом програми «НАРТ» стали з'являтися і в ранковий час, коли етерний час на каналі було на паритетних засадах (10 на 10 годин) розділено між двома мовниками[3].

У 1997—2000 роках «Тоніс» отримав право на мовлення по всій території України з використанням усіх видів сигналу[4].

17 квітня 2002 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення підбила підсумки конкурсу на 25-й київський телеканал, де переможцем було оголошено саме «Тоніс», після чого «НАРТ» припинив своє існування[5].

17 червня 2003 року телеканал «Тоніс» змінив генерального директора та концепцію мовлення, також почав мовити цілодобово[6].

2009 року телеканал очолив продюсер Юрій Нікітін[7].

У серпні 2011 року канал отримав ліцензію Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення на місце у цифрових мультиплексах DVB-T2[8].

З 1 грудня 2011 року телеканал виробляв власний телевізійний продукт у форматі HD (висока якість), але для збереження обсягів покриття та охоплення авдиторії, канал також формував сигнал і у форматі SD (стандартна якість)[9]. Абревіатура назви «Тоніс» отримала нову трактовку: «Твій Об'єктивний Надійний Інформований Співрозмовник»[10].

На початку 2017 року відбулася зміна власника телекомпанії. Анонсувалось, що канал змінить тематику на інформаційно-аналітичну та найімовірніше, змінить свою назву на «Прямий». У травні того року ця інформація офіційно отримала підтвердження від представників телеканалу. Запуск оновленого каналу планувався на 24 серпня 2017 року[11][12].

24 серпня 2017 року опівночі «Тоніс» припинив мовлення та був замінений інформаційним телеканалом «Прямий».

Екологічна тематика

[ред. | ред. код]

«Тоніс» став першим серед українських телеканалів в системному розповсюдженні природоохоронної інформації. Програма екологічних новин «Життя» (2008) отримала нагороду «Золоте перо» в номінації «найкращий екологічний проєкт». 2008 року стартував проєкт «Зелений дозор», який проводить резонансні журналістські розслідування фактів забруднення навколишнього середовища. Телеканал проводив масштабні телевізійні акції — спільний з фондом Альберта Ґора телемарафон «Жива Земля», присвячений боротьбі з глобальним потеплінням (2007), телемарафон «День Землі» (2010), присвячений захисту навколишнього середовища[13].

Документальне кіно

[ред. | ред. код]

«ТОНІС» виробляв документалістику на різні теми. В історичній тематиці (2005—2007) були представлені цикли: «Історія України» («Трипільці», «Ольвія», «Царство Феодоро», «Боспорське царство», «Козацтво», «Українська революція — втрачена держава», «Провісники незалежності», Друга світова: «Невідома окупація», «УПА — третя сила», «Партизани», «Остарбайтери», «Правда окопів»). 2009 року в етер вийшов цикл документальних фільмів «Обличчя купюр» про людей, які стали символами країни та чиї зображення розміщені на українських грошах: Володимира Великого, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, Тараса Шевченка.

У розділі «публіцистика» канал приділяв увагу розвитку нових енергозберігаючих технологій: фільм «Вічні джерела енергії» та боротьбі з тероризмом — фільм «Антитерор»[13].

Аніме

[ред. | ред. код]

Програми

[ред. | ред. код]
Телепередача «Крок назустріч» на телеканалі.
  • «Соціальний пульс»
  • «Соціальний статус»
  • «Країна порад»
  • «Алло, лікарю!»
  • «Алло, адвокате!»
  • «Ронін»
  • «Кінофан»
  • «Щоденник для батьків»
  • «Крок назустріч»
  • «Будь в курсі!»
  • «Цивілізація Incognita»
  • «Світські хроніки»
  • «В гостях у Дмитра Гордона»
  • «Особливий випадок»

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 2003 — International Gold Medal Award за якість та ефективність.
  • 2005 — журналісти Дмитро Тузов і Олесь Чередниченко отримали звання Заслужених журналістів України[13].
  • Лауреати всеукраїнського щорічного конкурсу ЗМІ «Золоте перо» програми «Майстер-клас» (2005), «Світські хроніки» (2006), «Життя» (2008), цикл документальних фільмів про роль українців у другій світовій війні «Ціна перемоги» (2007).
  • 2011 — проєкт «Зелена варта» переміг на конкурсі «Екологічна якість та безпека» в номінації «Екологічна ініціатива»[10].

Логотипи

[ред. | ред. код]

Телеканал «Тоніс» змінив 6 логотипів. З 1992 до 2003 року перебував у правому нижньому куті. З 2003 до 2017 року перебував у лівому верхньому куті.

Логотип Опис
З 1 січня 1992 до 31 грудня 1995 року логотип мав вигляд двох квадратів, одного білого, іншого рожевого, оберненого на 45 градусів, а поверх них літера «Т». Логотип був непрозорим. Знаходився у правому нижньому куті екрана.
З 1 січня 1996 до 31 серпня 2001 року логотип мав вигляд стилізованого глобусу біля якого було вписано слово «Тонис» білого кольору. Знаходився там само.
З 1 вересня 2001 до 5 жовтня 2003 року логотип мав вигляд літери «Т» білого кольору у темно-червоному нахиленому ліворуч квадраті.
З 6 жовтня 2003 до 14 березня 2009 року логотипом була літера «Т» білого кольору у прозорому квадраті з білою окантовкою. Знаходився в лівому верхньому куті.
З 15 березня 2009 до 30 листопада 2011 року логотип мав вигляд зеленої смуги, всередині якої було вписано слово «Тоніс» білого кольору. Знаходився там само.
З 1 грудня 2011 до 23 серпня 2017 року логотипом було слово «Tonis», оформлене у зелених тонах.
Останній логотип для HD версії каналу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ТК ПРЯМИЙ ТОВ. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  2. ↑ а б в г д е История украинского ТВ глазами зрителя. Часть 5 | Mediasat (рос.). mediasat.info. Процитовано 20 листопада 2023.
  3. ↑ а б в История украинского ТВ глазами зрителя. Часть 8 | Mediasat (рос.). mediasat.info. Процитовано 22 листопада 2023.
  4. ↑ Акціонери "Тоніс" пропонують продати свої акції в заставі Трансбанку | (Архів) Політика | OBOZ.UA. news.obozrevatel.com. 1 березня 2003. Процитовано 22 листопада 2023.
  5. ↑ История украинского ТВ глазами зрителя. Часть 14 | Mediasat (рос.). mediasat.info. Процитовано 22 листопада 2023.
  6. ↑ Телеканал "Тоніс" змінив генерального директора й концепцію мовлення - Детектор медіа (accessdate=2023-11-22) . detector.media. 20 червня 2003.
  7. ↑ Юрій Нікітін став генпродюсером ТОНІСа - Детектор медіа. detector.media. 21 квітня 2009. Процитовано 22 листопада 2023.
  8. ↑ Нитки Аріадни цифрового конкурсу - Детектор медіа. Процитовано 22 листопада 2023.
  9. ↑ Сьогодні телеканал "Tonis" вийшов в ефір у новому форматі - TeleProstir.com - ТелеПростір знає про телебачення все | Новини ... teleprostir.com. 1 грудня 2011. Процитовано 22 листопада 2023.
  10. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 20 вересень 2012. Процитовано 29 липень 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Яким буде оновлений «Тоніс». ua.telekritika.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 5 травня 2017.
  12. ↑ «Тоніс» найближчим часом змінить назву. ua.telekritika.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 5 травня 2017.
  13. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 4 вересень 2013. Процитовано 29 липень 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тоніс&oldid=43233746