Трансплантація печінки — Вікіпедія

Трансплантація печінки або печінкова трансплантація — хірургічна операція, що полягає в заміні хворої печінки на здорову печінку іншої людини (алотрансплантація)[1]. Печінка є єдиним органом, що володіє здатністю до регенерації[джерело?].

Історія

[ред. | ред. код]

У 1958 році Френсіс Мур описав методику ортотопічної трансплантації печінки у собак.

Перша спроба трансплантації печінки людини була виконана 1 березня 1963 року американським хірургом Томасом Старлзом в Денвері, Колорадо, педіатричний пацієнт помер під час операції через неконтрольовану кровотечу.[2]. Численні подальші спроби різних хірургів залишалися безуспішними до 1967 року, коли Старлз трансплантував 19-місячну дівчинку з гепатобластомою, яка змогла вижити більше року, перш ніж померти від метастатичного захворювання.[2]

У 1967 році Томас Старлз вперше застосував антилімфоцитарну сироватку і зміг здійснити успішну трансплантацію печінки. До 1977 року у світі було проведено 200 подібних операцій. У цей період технічні проблеми були подолані. 1979 року Рой Калне вперше застосував циклоспорин у двох пацієнтів, яким була проведена трансплантація печінки.[3]

В Європі перша успішна пересадка печінки була проведена в Кембридзькому університеті в 1967 році. Відтоді безперервно розроблялися нові технології трансплантації печінки від людини людині.

Програми трансплантації печінки були розпочаті в Чехії в 1983 році, в Польщі в 1990 році (дитяча), за якою виникла програма для дорослих — 1994 рік; перша трансплантація печінки в Угорщині була проведена в 1995 році, а Словаччина почала свою програму трансплантації печінки в 2008 році. Тепер[коли?] в Словаччині існує 2 центри трансплантації печінки, 1 центр в Угорщині, 6 центрів в Польщі і 2 центри в Чехії.[4]

Трансплантація печінки в Україні

[ред. | ред. код]

У 1994 році в Запорізькому центрі трансплантології професор Олександр Семенович Никоненко провів першу в Україні трансплантацію печінки від померлого донора. До 2000 року в Україні було виконано 7 трансплантацій печінки, 4 з яких були успішні. 2001 року, проф. В. Ф Саєнко та О. Г. Котенко вперше в країні провели трансплантацію частини печінки від живого родича донора в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова[5][6].

Ювілейну, 100-ту операцію з пересадки печінки в Україні здійснили фахівці Інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова у 2012 році.[7]

Показання

[ред. | ред. код]
  1. Гостра печінкова недостатність
  2. Вроджена атрезія жовчних шляхів (найчастіше показання для трансплантації печінки у дитячому віці)
  3. Цироз печінки
  4. Гепатит B
  5. Гепатит C
  6. Первинний біліарний холангіт (ПБХ)
  7. Первинний склерозуючий холангіт (ПСХ)
  8. Метаболічні захворювання
  9. Полікістозна дегенерація
  10. Гепатоцелюлярна карцинома
  11. Неонатальний гемохроматоз

На відміну від інших органів, таких як нирки, серце або легені — замісна підтримувальна терапія (діаліз, апарат штучного кровообігу, або ЕКМО) для печінки сьогодні ще не є можливою. Таким чином, відмова хворої печінки приведе до швидкої смерті пацієнта, якщо не вдатися до трансплантації.

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Абсолютні:

Відносні:

Слід зазначити, що відносні протипоказання є суперечливими.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Внутрішні хвороби: у 2 частинах. Частина 2. Розділи 9—24: підручник / Л. В. Глушко, С. В. Федоров, I. М. Скрипник та ін. — 2-е видання. К.: ВСВ «Медицина». 2022. 584с. ISBN 978-617-505-908-1 С.548-550(Розділ 22. Основи трансплантології:22.6. Трансплантація печінки)
  2. ↑ а б Zarrinpar, Ali; Busuttil, Ronald W. (2013). Liver transplantation: past, present and future. Nature Reviews Gastroenterology & Hepatology. 10 (7): 434—440. doi:10.1038/nrgastro.2013.88. PMID 23752825. S2CID 22301929.
  3. ↑ Meirelles Júnior, Roberto Ferreira; Salvalaggio, Paolo; Rezende, Marcelo Bruno de; Evangelista, Andréia Silva; Guardia, Bianca Della; Matielo, Celso Eduardo Lourenço; Neves, Douglas Bastos; Pandullo, Fernando Luis; Felga, Guilherme Eduardo Gonçalves (2015-1). Liver transplantation: history, outcomes and perspectives. Einstein (Sao Paulo, Brazil). Т. 13, № 1. с. 149—152. doi:10.1590/S1679-45082015RW3164. ISSN 2317-6385. PMC 4977591. PMID 25993082. Процитовано 18 липня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  4. ↑ Trunecka, Pavel; Gerlei, Zsuzsanna; Lisik, Wojciech; Skladany, Lubomir; Fronek, Jiri; Hrusovsky, Stefan; Małkowski, Piotr (2016-3). Liver transplantation in Central Europe. Clinical and Experimental Hepatology. Т. 2, № 1. с. 21—26. doi:10.5114/ceh.2016.58853. ISSN 2392-1099. PMC 5497409. PMID 28856268. Процитовано 18 липня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  5. ↑ Spicák, J (2000-09). Liver Transplantation in Eastern Europe. Liver Transplantation. Т. 6, № 5. с. 665—669. doi:10.1053/jlts.2000.9762. ISSN 1527-6465. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 18 липня 2018.
  6. ↑ Achievements of Transplantology in Ukraine and in the World. stemcellbank.org.ua (амер.). Процитовано 18 липня 2018.
  7. ↑ Інститут Шалімова пересадив ювілейну печінку. ТСН.ua (укр.). 28 березня 2012. Процитовано 18 липня 2018.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трансплантація_печінки&oldid=42353299