Троп — Вікіпедія

Троп (грец. τρόπος — «зворот») — це прийом виразності, що реалізується на рівні слова чи словосполучення. Слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми» (Олександр Потебня).

Найпростіший приклад тропа — порівняння:

Неначе цвяшок в серце вбитий,

Оту Марину я ношу.

Тарас Шевченко.

Також термін вживається щодо поширеного амплуа, сюжетного ходу або штампу. Наприклад, тропами є deus ex machina, благородний лицар, щасливий кінець.

• Алегорія
• Метафора
• Метонімія
• Синекдоха
• Оксиморон
• Епітет
• Гіпербола
• Літота
• Уособлення
• та інші засоби поетичного мовлення, що розкривають багатство його асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють його емоційне й оцінне забарвлення, динамізують семантичні поля, вказують на домінантні ознаки авторського стилю.

• Автологія

• Тропи // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 648. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Літературознавчий словник-довідник. — К.: Академія, 1997. — С. 695—696.

• Троп // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 305-316.
• Троп // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 503.
• Троп // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 509. — ISBN 978-966-439-921-7.