Ті-Грейс Аткінсон — Вікіпедія

Ті-Грейс Аткінсон
Ti-Grace Atkinson
Ім'я при народженніGrace Atkinson
Народилася9 листопада 1938(1938-11-09) (86 років)
Батон-Руж, США
Країна США
Діяльністьписьменниця, активістка за права жінок, філософ, художня критикиня, феміністка

Грейс Аткінсон (англ. Grace Atkinson; 9 листопада 1938 року), більш відома як Ті-Грейс Аткінсон — американська радикальна феміністка, письменниця і філософ[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у видатній луїзіанській родині. Названа на честь бабусі Грейс, а «Ті» каджунською означає petite, тобто маленька.

У 1964 р. Аткінсон здобула бакалаврський ступінь з образотворчих мистецтв у Пенсільванській академії витончених мистецтв. Ще у Філадельфії вона допомогла заснувати Інститут сучасного мистецтва, ставши його першим директором, і була скульптурним критиком у періодичному виданні ARTnews. Пізніше переїхала до Нью-Йорка, де в 1967 році вступила до Колумбійського університету на докторську програму з філософії, де навчалася у філософа та мистецтвознавця Артура Данто. Пізніше Аткінсон продовжила вивчати роботи Фреге у філософа Чарльза Парсонса. Протягом багатьох років вона викладала в кількох коледжах та університетах, включаючи Інститут Пратта, Західний резервний університет Кейса та Університет Тафтса[2].

Студенткою Грейс Аткінсон прочитала книгу Симони де Бовуар «Друга стать» і вступила в листування з де Бовуар, яка порадила їй зв'язатися з Бетті Фрідан[3]. Таким чином Аткінсон стала однією із перших учасниць Національної організації жінок, співзасновницею якої була Фрідан: працювала в національній раді і очолила Нью-Йоркське відділення в 1967[4]. Час роботи Аткінсон в організації був бурхливим, включаючи конфлікт з національним керівництвом через її спроби відстоювати Валері Соланас та її SCUM Manifesto після замаху на Енді Воргола[5].

У 1968 році Аткінсон вийшла з організації, не бажаючи протистояти таким питанням, як аборти та нерівність у шлюбі[2]. Вона заснувала Рух 17 жовтня, який пізніше став Феміністками, радикальною феміністською групою, активною до 1973 року. До 1971 Аткінсон написала кілька памфлетів про фемінізм, входила до організації Дочки Білітіс і виступала за політичне лесбійство[6]. Її книга «Одіссея амазонки» була опублікована в 1974[7].

У 1971 році Патриція Баклі Бозелл, католичка і консервативна активістка, вдарила або спробувала дати ляпас (невідомо, чи був насправді фізичний контакт) Аткінсон після того, як та зробила те, що Бозелл назвала «безграмотними розмовами проти містичного тіла Христа». Напад стався на платформі аудиторії Католицького університету Америки, коли Аткінсон обговорювала цноту Діви Марії[8]. «Сестринство, — заявила Аткінсон, — це потужно. Воно вбиває. В основному сестер»[9].

У 2013 році Аткінсон разом з Керол Ганіш, Кеті Скарброу та Кеті Сарачілд ініціювала проєкт «Заборонений дискурс: Замовчування феміністської критики гендеру», який вони описали як «відкриту заяву 48 радикальних феміністок із семи країн»[10]. У серпні 2014 року Мішель Голдберг у The New Yorker описала проєкт як вираження їхньої тривоги з приводу «загроз та нападів, деякі з них фізичні, на окремих людей та організації, які наважилися кинути виклик модній в даний час концепції гендеру»[11].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Amazon Odyssey / Одіссея амазонки (1974)

Памфлети та розділи книг

[ред. | ред. код]
  • «The Institution of Sexual Intercourse» / «Інститут статевого акту» (памфлет, 1968, опубліковано The Feminists)
  • «Vaginal orgasm as a mass hysterical survival response» / «Вагінальний оргазм як масова істерична реакція виживання» (памфлет, 1968, опубліковано The Feminists)
  • «Radical Feminism» / «Радикальний фемінізм» (памфлет, 1969, опубліковано The Feminists)
  • «Radical Feminism and Love» / «Радикальний фемінізм і любов» (памфлет, 1969, опубліковано The Feminists)
  • Linden, Robin Ruth (1982). Why I'm against S/M liberation. Against Sadomasochism: A Radical Feminist Analysis (англ.). с. 90–92. ISBN 0-9603628-3-5. OCLC 7877113.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Heterosexuality : a feminism & psychology reader. — London : Sage publications, 1993. — 282 pages с. — ISBN 0-8039-8822-2, 978-0-8039-8822-4, 0-8039-8823-0, 978-0-8039-8823-1.
  2. ↑ а б "Ti-Grace Atkinson", Tufts University Philosophy Faculty. web.archive.org (англ.). Процитовано 30 листопада 2021.
  3. ↑ O'Dea, Suzanne. From Suffrage to the Senate: an encyclopedia of American women in politics. ABC-CLIO, Inc. 1999.
  4. ↑ 341 chronology. users.wfu.edu (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  5. ↑ Glenn Horowitz Bookseller, Inc. | The Dobkin Family Collection of Feminism (англ.). 16 жовтня 2014. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2021. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
  6. ↑ Chronology 2 of Lesbian Feminism: 1971-1976. web.archive.org (англ.). 17 липня 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2007. Процитовано 30 листопада 2021. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
  7. ↑ Linda LeMoncheck. Loose women, lecherous men : a feminist philosophy of sex. — New York, N.Y. : Oxford University Press, 1997. — 1 online resource (vii, 310 pages) с. — ISBN 0-585-21585-5, 978-0-585-21585-3, 1-4237-4125-0, 978-1-4237-4125-1, 978-0-19-510556-8, 0-19-510556-7, 978-0-19-985294-9, 0-19-985294-4, 978-0-19-535562-8, 0-19-535562-8.
  8. ↑ SISTER OF BUCKLEYS SLAPS AT FEMINIST. The New York Times (англ.). 12 березня 1971.
  9. ↑ Condé Nast (8 квітня 2013). Shulamith Firestone’s Radical Feminism. The New Yorker (амер.). Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 30 листопада 2021.
  10. ↑ Forbidden Discourse: The Silencing of Feminist Criticism of 'Gender'", at Meeting Ground online, (PDF) (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  11. ↑ Condé Nast (28 липня 2014). What Is a Woman?. The New Yorker (амер.). Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ті-Грейс_Аткінсон&oldid=43923762