French
DeutschУДЗ (запал) — Вікіпедія
УДЗ (укр. Ударно-дистанційний запал) — радянський механічний запал, призначений для підриву ручних осколково-фугасних гранат РГО і РГН[1][2][3][4]. Забезпечує спрацювання при зустрічі гранати з перешкодою в широкому діапазоні кутів за рахунок сили інерції гальмування або від дистанційно-часового пристрою[2].
Має п'ять ступенів захисту і п'ять функціональних елементів всередині поліетиленового корпусу (п'ять пружин, два капсуля-запальника, два капсуля-детонатора), а саме:
- накольно-запобіжний механізм для займання сповільнювача і забезпечення безпечного поводження з гранатою
- механізм далекого зведення для підготовки гранати до дії через 1,0-1,8 с після кидка,
- датчик цілі ударно-миттєвої дії для забезпечення спрацювання запалу при ударі об перешкоду,
- дистанційний самоліквідатор для самопідриву гранати через 3,2-4,2 с, в тому випадку, якщо в силу будь-яких причин датчик цілі не спрацював,
- детонаційний вузол для ініціювання основного заряду гранати за допомогою капсуля-детонатора 7К1.
- Габарити, мм — 43×58×90
- Маса, кг — 0,08
- Стикова різьба в гнізді гранати — М20×2
- Час зведення, с — 1,0-1,8
- Кут чутливості щодо осі запал-граната, ° — 0-150
- Імовірність ударної дії (не менше) — 0,9
- Загальна ймовірність безвідмовної роботи — 0,98[2].
- Монетчиков С. Карманная артиллерия // Братишка : Ежемесячный журнал подразделений специального назначения. — М.: ООО «Витязь-Братишка», 2005. — № 3. — С. 54-57.
- Новиковский Е.А. УДЗ (РГН, РГО) и работа его частей и механизмов // Отечественное стрелковое оружие, гранатомёты, ручные осколочные гранаты и боеприпасы. — Барнаул, 2009. — С. 109.
- Прибылов Б. Кравченко Е. Устройство запала УДЗ // Ручные и ружейные гранаты. — Москва : Арктика 4D, 2008. — 776 с. — ISBN 978-5-902835-04-2.
- Ширяев Д. Разящие осколками // Мир оружия : журнал. — 2005. — Т. 07, № 04 (апрель). — С. 24-27. — ISSN 1607-2009.
- ↑ Ударно-дистанційний запал УДЗ. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ а б в Ударно-дистанционный запал УДЗ // Боеприпасы и средства поражения. Оружие и технологии России. Энциклопедия. XXI век / Под общей редакцией С. Иванова. — Москва : Издательский дом «Оружие и технологии», 2006. — Т. 12. — С. 408.
- ↑ Дик В. Н. Ручные гранаты РГН, РГО с запалом УДЗ // Взрывчатые вещества, пороха и боеприпасы отечественного производства. — Минск : Охотконтракт, 2009. — Т. 1. — С. 204. — 1000 прим. — ISBN 978-985-6911-02-9.
- ↑ Корсакас Д. Весомый аргумент // Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение : журнал. — 2003. — № 11 (ноябрь). — С. 26-30.
- Ручные осколочные гранаты и применяемые с ними запалы. Тульская городская общественная организация ветеранов спецназа "ЗАКОН-ГРИФ". Процитовано 7 грудня 2015. (рос.)
- Рябов К. (12 квітня 2013). Ручные гранаты РГН и РГО. «Военное обозрение». Процитовано 7 грудня 2015. (рос.)
- Разящие осколками: Современные отечественные ручные гранаты. www.perunica.ru. 17 березня 2012. Процитовано 7 грудня 2015. (рос.)