Убейдія — Вікіпедія
32°41′19.057″ пн. ш. 35°33′43.524″ сх. д. / 32.68862694° пн. ш. 35.56209000° сх. д. (Аль-) Убейдія (араб. العبيدية, івр. אל-עובידיה), чи Тель-Ова́дія (івр. תל עובדיה) — археологічна пам'ятка доби плейстоцену, яку розглядають як епізод першої хвилі розселення[1] Людини прямоходячої (Homo erectus) за межі Африки (бл. 1,5 млн років тому). Тут знайдені кам'яні сокири ашельського типу.
Печера зі стоянкою архантропів знаходиться в Ізраїлі, в долині річки Йордан, за 3 км на південь від Тиверіадського озера.
Пам'ятка була відкрита у 1959 році і досліджувалась у 1960–1974 рр. різними групами в основному під керівництвом археологів О. Бар-Йосефа і Н. Горен-Інбара.
- ↑ В. М. Степанчук. «Балканський міст» у початковому освоєнні території сучасної України // Археологія, 2010, № 3