Угіддя — Вікіпедія

Угі́ддя — частина землі, що відрізняється від сусідніх способами господарювання.

З точки зору права, угіддя є обмеженням, формуються землевпорядною документацією і реєструються у Державному земельному кадастрі. Угіддя бувають сільськогосподарські, лісові, мисливські, рибні і таке інше.

Земельні угіддя — землі, які систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і відрізняються за природно-історичними ознаками.^[1]

Сільськогосподарські угіддя — це земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарські землі включають у себе сільськогосподарські угіддя: ріллю, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища. До сільськогосподарських земель але несільськогосподарських угідь^[2] включені: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою гуртових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо.

Мисливські угіддя — ділянки суші та водного простору, на яких перебувають, або можуть перебувати мисливські тварини і які передані належним чином у користування для ведення мисливського господарства^[3];

Водними угіддями вважають усі типи внутрішніх, континентальних водойм — озера, ставки, водосховища, річки, струмки тощо, а також морські акваторії, на яких глибина в період відпливу не перевищує 6 метрів.

• Перелоги
• Біотоп

• Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1988. стор. 316(рос.)
• ГОСТ 26640-85 (СТ СЭВ 4472-84) Земли. Термины и определения

• Земельні угіддя // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 97.