Уличне — Вікіпедія

село Уличне
Герб Уличного Прапор Уличного
Озеро в селі
Озеро в селі
Озеро в селі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Дрогобицький район
Тер. громада Трускавецька міська громада
Код КАТОТТГ UA46020090080060782
Основні дані
Засноване 1443 рік
Населення 3856
Площа 37.149 км²
Густота населення 103.8 осіб/км²
Поштовий індекс 82177[1]
Телефонний код +380 3244
Географічні дані
Географічні координати 49°13′55″ пн. ш. 23°38′12″ сх. д. / 49.23194° пн. ш. 23.63667° сх. д. / 49.23194; 23.63667
Водойми річка Уличанка, потік Яцків
Місцева влада
Адреса ради 82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Уличне, вул. Центральна, 76
Вебсторінка http://ulychne.in.ua/
Сільський голова Стефанків Святослав Миколайович
Карта
Уличне. Карта розташування: Україна
Уличне
Уличне
Уличне. Карта розташування: Львівська область
Уличне
Уличне
Мапа
Мапа

У́личне — село в Трускавецькій міській громаді, Дрогобицького району Львівської області.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на південній частині Дрогобицького району, за 22 кілометри від міста Дрогобича. Абсолютна висота над рівнем моря становить 300—400 м. Територія села знаходиться в зоні мішаних лісів. У селі потік Яцків впадає у річку Уличанку. У західній околиці села наявне велике озеро — Уличанка. Населення села складає 4500 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Походження назви села

[ред. | ред. код]

Плем'я уличів, що оселилося на берегах річки Дністра-Колодниці, вочевидь, і дало назву селу.

Хутори

[ред. | ред. код]

Село складається з таких хуторів: Нетеча, Гора, Кінець, Ярець, Бобівці, Гассендорф, Кривий, Гірнянська Дорога, Горбок, Яцьків, Кути, Городище, Метещі, Болоні, Лани, Капусний, Вишка, Закичірка, Бистра, Промисел, Зруб, Головчина, Діброва, Мельницька Гора, Млинівка, Касарніки.

Важливі події

[ред. | ред. код]

Перша офіційна документальна згадка, датована 1443 роком.

Під час національно-визвольної війни гетьмана Б. Хмельницького, зокрема його західного військового походу у Галичину в 1648 р., спільні татарсько-козацькі війська здійснили спустошливий напад на с. Уличне. Було пограбовано господарства чотирьох загородників та шістьох коморників, які займали за розміром один лан поля. Також було знищено корчму, яка знаходилася в оренді місцевих євреїв. Проте без пошкоджень залишилися млин, церква із попівством та більшість селянських господарств, які обіймали землеволодіння у розмірі 5 (?) ланів.

Село пам'ятає події Першої світової війни (1914—1918 рр.). В 1915 році бій проходив на Лютичині (окраїна села). Бій тривав два тижні, залишивши великі братські могили. Тоді згорів млин на Мельницькій горі, згоріла хата старої Щупачки в Кривім, у якої було восьмеро дітей.

У 30-ті роки різко зросла національна свідомість наших односельчан, які виношували ідеї державності. Уже в 1931 р. діяли товариства «Добробут», «Сокіл». На Яцькові діяла стара читальна. На Горі, навпроти церкви, діяла друга читальня, осередок «Просвіта». З 1934 року під керівництвом Б. Кульчицького просвітницьку роботу проводило товариство «Рідна школа».

1 серпня 1934 р. було створено гміну Стебник в Дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного[2].

В період Другої світової війни (1939—1945 рр.) уличнянці беруть активну участь в партизанському русі, який був розташований в лісах поблизу села Уличного. У селі на той час діє ВО УПА «Маківка». З приходом більшовиків під час репресій багато партизанів, а також безневинних людей загинули.

В радянські часи у селі діяли колгосп «Карпати» (1250 га орної землі), школа, бібліотека, клуб, дільнична лікарня і нафтопровід.

1992 року в селі встановлено пам'ятник Шевченкові. Скульптор Ярослав Скакун.[3]

Школа

[ред. | ред. код]

Згадки про школу в селі Уличне збереглися з другої половини ХІХ століття.

Після І світової війни до 1939 року в селі існувала загальна народна школа ІІ ступеня. Директор — Дмитро Беч.

У 1939 році в селі відкрили семирічну школу, де навчалось понад 450 дітей. 1949 року школа стала середньою. Було збудоване ще одне приміщення на вісім класних кімнат.

1976 рік — Уличне отримало нове приміщення для школи на 560 учнів. В цій школі зараз навчаються 510 учнів, працює 57 вчителів.

Церква

[ред. | ред. код]

Найдавніші відомості про церкву Св. Параскевії, відомі з 1515 року. Перша дерев'яна церква згоріла у 1831 році. У 1848 році на її місці звели нову, яка також згоріла від блискавки 14 червня 1891 року[4].

В 1904 році архітектор Василь Нагірний розробив проєкт нової мурованої церкви, будівництво якої завершили в 1910 році стараннями о. Олекси Гоцького. Церкву збудували на горі. Це був кінець села, який тепер став центром.

У 1933 році прикрашена та вивінувана парохом Данилом Бодревичем.

У 1936 році освячена епископом Йосафатом Коциловським.

З 1990 року церква оздоблювалась ззовні та продовжує оздоблюватись всередині.

Символіка

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVIII — у ХІХ ст. на громадській печатці Уличного містилося зображення селянина з косою в руках (зразки такої печатки збереглися в колекції документів відомого львівського краєзнавця ХІХ ст. Антонія Шнайдера).

31.03.2016 р. рішенням Уличненської сільської ради було затверджено герб та прапор с. Уличне, який був розроблений геральдичним товариством м. Львова (автор — А. Гречило)

Щит розтятий, у 1-шу червоному полі два золоті млинські колеса, у 2-гу чорному — три срібні бочки з золотими обручами, одна над одною.

Млинські колеса вказують на існування в Уличному кількох водяних млинів та поширений мельницький промисел. Три срібні бочки символізують солеварні промисли, які сприяли розвитку Уличного. Червоно-чорні кольори підкреслюють активну участь уличан у визвольній боротьбі за волю України.

Прапор

[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище, яке складається з двох рівновеликих вертикальних смуг, на червоній від древка — два жовті млинські колеса, на чорній з вільного краю — три білі бочки з жовтими обручами, одна над одною.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Поховані

[ред. | ред. код]

Проживали

[ред. | ред. код]
  • Жигмонт Лянґ — австрійський та український військовий діяч, начальник штабу бойових груп «Глибока» та «Крукеничі» УГА.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Дрогобицький район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
  2. Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 травня 2011.
  3. Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — 2013. — С. 64. — ISBN 978-617-7142-00-2.
  4. Юрій Стецик. Історія Парафіальної церкви Св. Параскеви с. Уличного (XVI—XVIII ст.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015. [Архівовано 2015-02-11 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.

Посилання

[ред. | ред. код]