Улісес Еро — Вікіпедія

Улісес Еро
ісп. Ulises Heureaux‎‎‎‎
Улісес Еро
Улісес Еро
Прапор
Прапор
22-й Президент Домініканської Республіки
1 вересня 1882 — 1 вересня 1884 року
Попередник: Фернандо Артуро де Меріньйо
Наступник: Франсіско Грегоріо Білліні
Прапор
Прапор
25-й Президент Домініканської Республіки
6 січня 1887 — 27 лютого 1889 року
Попередник: Алехандро Восс-і-Хіль
Наступник: Мануель Марія Готьє
Прапор
Прапор
27-й Президент Домініканської Республіки
30 квітня 1889 — 26 липня 1899 року
Попередник: Мануель Марія Готьє
Наступник: Венцеслао Фігейрео
 
Народження: 21 жовтня 1845(1845-10-21)
Сан-Феліпе-де-Пуерто-Плата
Смерть: 26 липня 1899(1899-07-26) (53 роки)
Мока
Поховання: St. James the Apostle Cathedral, Santiago de los Caballerosd
Країна:  Домініканська Республіка
Партія: Blue Partyd
Батько: Д'Ассас Еро
Мати: Хосефа Ліберт

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Улісес Іларіон Еро Ліберт (21 жовтня 1845 — 26 липня 1899) — домініканський політичний діяч, тричі президент країни.

Усунув від влади президента Грегоріо Луперона і встановив в країні диктаторський режим. Піднесення Домінікани ха правління Еро було пов'язане із зростанням виробництва цукру, за обсягами якого держава швидко вийшла на провідні позиції у світі. Цукрові заводи належали переважно іноземцям — американцям, німцям, італійцям, пуерториканцям, кубинцям. Працювали на них здебільшого мігранти з інших Антильських островів і араби — їм можна було платити менше, не дбаючи про умови праці та соціальний захист.

Ще більше стабільність режиму Еро залежала від зовнішніх запозичень, які надавалися Домінікані в розрахунку на доходи від «цукрового буму». Але наприкінці XIX сторіччя ціни на цукор почали падати. Щоб розхрахуватися з боргами, диктатор змушений був віддати контроль над митними зборами американській приватній компанії. Втім, і це не допомогло. Еро перейшов до прямого рекету великих власників і неконтрольованого друку грошей, що спричинило численні банкрутства. Підприємці змовилися між собою і вбили диктатора[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. Х., 2021, с.176-177

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Martínez-Vergne, Teresita Nation and Citizenship in the Dominican Republic (University of North Carolina Press: Chapel Hill, N.C., 2005)
  • Moya-Pons, Frank Dominican Republic: A National History (Hispaniola Books: New Rochelle, NY, 1995)
  • Rodman, Selden Quisqueya: A History of the Dominican Republic (University of Washington Press: Seattle, 1964)