Умберто Боссі — Вікіпедія

Умберто Боссі
італ. Umberto Bossi[1]
Народився19 вересня 1941(1941-09-19)[2][3] (83 роки)
Кассано-Маньяго, Провінція Варезе, Ломбардія, Королівство Італія
Країна Королівство Італія
 Італія[1]
Місце проживанняДжемоніо
Діяльністьполітик
Alma materПавійський університет
Знання мовіталійська[4][1]
ПосадаMinister for Institutional Reformsd, Minister for Institutional Reformsd, Депутат Європейського парламенту[5], Депутат Європейського парламенту[5], Депутат Європейського парламенту[5], Депутат Європейського парламенту[5], сенатор Італії[d][6], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d][7] і сенатор Італії[d][8]
ПартіяЛіга Півночі[1] і Ломбардська ліга[d][9]
ДітиRenzo Bossid[1]
Зріст1,76 м
IMDbID 2602165

Умберто Боссі (італ. Umberto Bossi; нар. 19 вересня 1941(19410919), Кассано-Маньяго, Ломбардія, Італія) — італійський політик і співак у минулому, лідер і ідеолог сепаратистської партії Ліги Півночі, яка прагне добитися автономії та незалежності північних провінцій Республіки Італія.

Біографія

[ред. | ред. код]

У молодості Боссі був професійним співаком під псевдонімом Donato і випустив два диски своїх пісень — «Ebbro» і «Sconforto». Деякий час Боссі навчався в університеті Павії на медичному факультеті, але не закінчив його, захопившись політикою.

У молодості ж був близький до італійської компартії й інших політичних течіях, але в 1979 році в Павії познайомився з Бруно Сальвадорі і став сповідувати ідеї північноіталійського автономізму. У 1979—1980 роках Боссі заснував свою першу регіоналістську політичну організацію — Союз за автономію Північно-Західної Ломбардії. У 1982 році Боссі заснував Ломбардську автономістську лігу, яка з 1986 року стала називатися Ломбардською лігою (по асоціації з Ломбардською лігою, що існувала в XII–XIII століттях). На загальних виборах 1987 Ліга отримала 2,6 % голосів у Ломбардії, і Боссі був обраний до італійського Сенату. У 1989 році на виборах до Європарламенту регіоналістські партії Північної Італії створили коаліцію «Ломбардська ліга — Північний альянс». До Європарламенту було обрано 2 депутати (обидва — від Ломбардської ліги), у зв'язку з чим було прийнято рішення перетворити коаліцію в політичну партію. У лютому 1991 року регіоналістські партії та рухи Північній Італії заснували Лігу Півночі, засновники якої стали регіональними осередками нової партії. Боссі став федеральним секретарем нової партії.

У 1994 році, незадовго до парламентських виборів, Ліга Півночі за наполяганням Боссі приєдналася до коаліції Сільвіо Берлусконі «Полюс свобод» замість запланованої раніше угоди з центристським «Пактом за Італію». Завдяки підтримці Ліги Півночі Берлусконі сформував правлячу коаліцію. Кілька членів партії отримали міністерські пости (Роберто Мароні став міністром внутрішніх справ і віцепрем'єром). Однак незабаром Боссі несподівано припинив співпрацю з Берлусконі, що призвело до розпаду правлячої коаліції, довгих переговорів і, у результаті, до дострокових виборів, які відбулись в 1996 році, на яких Ліга Півночі на чолі з Боссі отримала рекордні 10,1 % голосів по всій Італії. Однак протягом 5 років партія перебувала в опозиції правлячим лівоцентристів. Незабаром після виборів був створений і Парламент Паданії, який, однак, залишився декларативним.

На парламентських виборах 2001 року партія отримала 3,9 % голосів, однак, беручи участь в коаліції «Дім свобод», партія взяла участь у формуванні нового кабінету Сільвіо Берлусконі. Боссі отримав посаду міністра реформ і «деволюції». 11 березня 2004 року у Боссі стався інсульт, після якого у нього з'явилися проблеми з промовою. У липні Боссі пішов у відставку і на час покинув велику політику, в яку повернувся вже в наступному році.

На виборах 2006 року Ліга Півночі отримала 4,6 % голосів. На виборах 2008 року Ліга отримала 8,3 % голосів і в складі блоку «Дім свобод» сформувала правлячу коаліцію. З цього часу Боссі є міністром федеральних реформ в четвертому кабінеті Сільвіо Берлусконі.

У січні 2011 року стало відомо про те, що в офісі та в римській квартирі Боссі невідомими особами були встановлені пристрої для підслуховування. Попри те, що він сам не став звертатися з цього приводу до правоохоронних органів, прокуратура Риму завела за цим фактом слідчу справу за двома статтями кримінального кодексу Італії.

5 квітня 2012 подав у відставку з поста лідера партії у зв'язку зі звинуваченнями в корупції.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Agenzia Nazionale Stampa Associata — 1945.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б в г Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  6. ↑ http://www.senato.it/leg/10/BGT/Schede/Attsen/00000356.htm
  7. ↑ http://www.camera.it/leg17/29?shadow_deputato=32460&idpersona=32460&idLegislatura=17
  8. ↑ http://www.senato.it/leg/18/BGT/Schede/Attsen/00000356.htm
  9. ↑ Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Умберто_Боссі&oldid=41488179