French
DeutschУррака Португальська — Вікіпедія
| Уррака порт. Urraca de Portugal  | ||
 «Генеалогія королів Португалії», 1530—1534 | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1165 — 1171/1172 | ||
| Народження: | 1148 Коїмбра, Португалія | |
| Смерть: | 1211 Вамба, Леон | |
| Поховання: | Church of Saint Mary, Wambad | |
| Країна: |  Португальське королівство | |
| Релігія: | римо-католичка | |
| Рід: | Бургундська | |
| Батько: | Афонсу I | |
| Мати: | Матильда Савойська | |
| Шлюб: | Фердинанд II | |
| Діти: | Альфонсо IX | |
Урра́ка Португа́льська (порт. Urraca de Portugal; 1148[1] — 1211[2]) — португальська інфанта. Представниця португальського Бургундського дому. Королева Леону (1165—1171/1172), дружина леонського короля Фернандо ІІ. Народилася в Коїмбрі, Португалія. Друга дитина і старша дочка першого португальського короля Афонсу І та Матильди Савойської, дочки савойського графа Амадея ІІІ. Старша сестра португальського короля Саншу I. Матір леонського короля Альфонсо IX. Вступила в шлюб 1165 року, але 1171 (1172) року була розлучена за наказом римського папи Олександра III. Після розлучення стала черницею, приєдналася до Ордену святого Іоанна Єрусалимського, передала госпітальєрам свої маєтки. Померла у Вамбі, Леон. Похована у Вамбському монастирі святої Марії, який розбудувала власним коштом. Також — Урра́ка Афонсі́вна, Урра́ка Альфо́нсівна, Урра́ка Афо́нсу (порт. Urraca Afonso).
Уррака народилася 1148 року в Коїмбрі, в родині першого португальського короля Афонсу І та Матильди Савойської, дочки савойського графа Амадея ІІІ. Була другою дитиною і старшою донькою в сім'ї. Названа на честь тітки по батьковій лінії — Урраки Енрікес, доньки португальського графа Генріха Бургундського, старшої сестри Афонсу І.
У травні або липні 1165 року 17—річна Уррака стала дружиною 28—річного Фернандо ІІ, короля Леону[3]. Вона стала першою португальською інфантою, що стала дружиною леонського монарха. У цьому шлюбі королева Уррака народила лише одну дитину — сина Альфонсо IX (1171), майбутнього короля[4]. Проте 1171 або 1172 року римський папа Олександр III визнав її союз із чоловіком недійсним через кровну близькість[5] — Уррака і Фердинанд були троюрідними братом і сестрою, правнуками Альфонсо VI, короля Леону і Кастилії. Ануляція шлюбу поставила під загрозу політичні перспективи сина королеви.
Після розлучення Уррака прийняла чернецтво в Ордені святого Іоанна Єрусалимського. Вона жила у маєтку в Саморі, який жалував їй свого часу як весільний подарунок її колишній чоловік. Згодом Уррака оселилася у Вамбі, в орденському монастирі святої Марії, в якому фундувала церкву святої Марії[6] .
25 травня 1176 року Уррака подарувала свої землі та маєтки Ордену святого Іоанна; можливо, саме тоді вона приєдналася до нього. Серед подарованого були Кастроверде-де-Кампос та Мансілья в Леоні, а також Салас і Сан-Андрес в Астурії[7].
22 січня 1188 року помер леонський король Фернандj ІІ, трон якого успадкував син Урраки — Альфонсо IX. Вона була присутня на його коронації того ж року. 4 травня того ж року новий король разом із матір'ю підтвердили привілеї Ордену святого Якова, надані покійним королем—попередником[6].
Востанне Уррака згадується у середньовічних документах під 1211 роком, коли вона дарувала Саморському собору село Кастроторафе, отримане від колишнього чоловіка в 1165 році як весільний подарунок[8][2].
Уррака померла у Вамбі, у віці 62-ти років. Похована в місцевій монастирській церкві святої Марії, де збереглися пам'ятна дошка на її честь[9].
- Батько: Афонсу I (1109—1185) — король Португалії (1139—1185).
- Матір: Матильда Савойська (1125—1157) — дочка Амадея III, графа Савойського.
- Брати:
- Енріке (1147—1155) — португальський інфант; помер у дитинстві.
- Саншу I (1154—1211) — король Португалії (1185—1211).
- Жуан (1156—1164) — португальський інфант; помер у дитинстві.
- Сестри:
-
Портрет Урраки
XIII ст. -
Статуя Урраки
Туйський собор, XIV ст. -
Портрет Урраки
XV ст. -
Портрет Урраки
«Генеалогія королів Португалії», 1530—1534
.png)
- ↑ Mattoso, 2014, с. 226.
- ↑ а б Rodrigues Oliveira, 2010, с. 79.
- ↑ Roderici Toletani Archiepiscopi De Rebus Hispaniæ, Liber IX, VII, 5, RHGF XII, p. 382.
- ↑ Arco y Garay, 1954, с. 167.
- ↑ Crónica Latina de los reyes de Castilla, II, 10
- ↑ а б Arco y Garay, 1954, с. 168.
- ↑ García Tato, 2004, с. 133—134, doc. 31.
- ↑ Gross, 1998, с. 1226—227.
- ↑ Elorza et al, 1990, с. 57.
- Arco y Garay, Ricardo del (1954). Sepulcros de la Casa Real de Castilla. Madrid: Instituto Jerónimo Zurita. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. OCLC 11366237.
- Elorza, Juan C.; Vaquero, Lourdes; Castillo, Belén; Negro, Marta (1990). Junta de Castilla y León. Consejería de Cultura y Bienestar Social (ред.). El Panteón Real de las Huelgas de Burgos. Los enterramientos de los reyes de León y de Castilla. Publisher Evergráficas S.A. ISBN 84-241-9999-5.
- García Tato, Isidro (2004). Las encomiendas gallegas de la Orden Militar de San Juan de Jerusalén: Estudio y edición documental (ісп.). Т. Vol. I. Santiago de Compostela: Instituto de Estudios Gallegos «Padre Sarmiento». ISBN 8400082508. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 13 вересня 2017.
{{cite book}}:|volume=має зайвий текст (довідка) - Gross, Georg (1998). El fuero de Castrotorafe (1129). Transición a la documentación romanizadora. Boletín de la Real Academia de la Historia (ісп.). Madrid. Vol. CXCV, Cuaderno II: 221—229. ISSN 0034-0626. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 13 вересня 2017.
{{cite journal}}:|volume=має зайвий текст (довідка) - Mattoso, José (2014). D. Afonso Henriques (порт.). Lisbon: Temas e Debates. ISBN 978-972-759-911-0.
- Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História (порт.). Lisbon: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уррака Португальська
- Iconologie des infantes (Tumbo A et Tumbo B de la cathédrale de Saint-Jacques de Compostelle et Tumbo de Touxos Outos) [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |