Фастівський полк — Вікіпедія

Фастівський полк
Утворено 1685
Ліквідовано 1712
Центр Фастів
Полковники
1685 - 1704 Семен Палій
1704 - 1708 Михайло Омельченко
1708 - 1709 Антін Гамалія
1709 - 1710 Семен Палій
1710 - 1712 Антон Танський

Фастівський полк (з 1702 — Білоцерківський полк) — адміністративно-територіальна і військова одиниця українського козацтва. Полковий центр — місто Фастів, з 1702 — місто Біла Церква (нині Київської області).

Історія

[ред. | ред. код]

Перші згадки про козацьку військову одиницю на Фастівщині пов'язані з Йосифом Верещинським.

Під час Національної революції 1648—1676 з 1649 існувала Фастівська сотня (сотники — Г.Фастівець, П.Донець, Д.Микифорович) як складова Білоцерківського полку, а в 1650-х рр. уже існував окремий Фастівський полк.

Фастівським полковником у 1651 році був Іван Дзік (Iwan Dzik), який походив з тієї гілки польського роду Дзіків гербу Доліва, які були протестантами, осіли в Україні, прийняли «грецьку віру» та покозачилися[1].

Палієва держава

[ред. | ред. код]

Відроджений у 1685 році Семеном Палієм після відновлення козацького устрою на Правобережжі.

До полку увійшли частина колишнього Білоцерківського полку та більша частина Паволоцького полку. Полк займав територію Київського воєводства від Дніпра до річок Уж, Случ, Тетерів, Рось.

У 1693 році чисельність полку сягала 3000 козаків. Полк став центром визвольного руху на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої, чинив опір наступові польських військ, а в 1702 році повстав проти польської корони.

Протягом 1691—1696 брав участь у кількох походах проти Кримського ханства.

Під час повстання 1702—1704 р. паліївці захопили Білу Церкву (1702) та перенесли туди полковий центр. Формація проіснувала до 1712 року.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lasocki Z. Dzik Jan († przed 1676) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 181. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]