Філарет (патріарх Московський) — Вікіпедія

	Філарет
	Портрет з "Царського титулярника", 1672 р.
	3-й патріарх Московський
	3-й патріарх Московський
24 червня 1619 — 1 жовтня 1633
Церква:	РПЦ МП
Попередник:	Гермоген
Наступник:	Іоасаф I
	Великий Государ всієї Русі
	Великий Государ всієї Русі
1619 — 1633
Попередник:	Михайло Федорович (самостійно)
Наступник:	Михайло Федорович (самостійно)
	Разом з сином
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Федір Микитович Романов
Народження:	12 листопада 1553; Москва, Московське царство
Смерть:	11 жовтня 1633 (79 років); Москва, Московія
Похований:	Успенський собор Московського Кремля
Батько:	Микита Романович Захар'їн-Юр'єв
Мати:	Ксенія Шестова
Чернецтво:	біля 1600
Єп. хіротонія:	1605
Автограф:
	Філарет у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Філарет.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Романов.

Патріарх Філарет або Федір Микитович Романов (рос. Патриа́рх Филаре́т, Фёдор Ники́тич Рома́нов, *1554 — †11 жовтня 1633, Москва, Московське царство) — церковний та політичний діяч Смутного часу та наступної епохи Московського царства; третій Патріарх Московський і всієї Русі (1619—1633). Перший з роду Романових, який мав саме це прізвище; двоюрідний брат царя Федора Івановича (сина Івана IV Грозного); батько першого царя з роду Романових — Михайла Федоровича (обраного на трон у 1613).

Життєпис

У ранні роки Федір Романов не планував вступати до чернецтва і бути духовною особою. Боярин (з 1586 р.), один з перших чепурунів в Москві, син впливового Микити Захар'їна-Юр'єва^[3], племінник цариці Анастасії, першої дружини Івана IV Грозного, він вважався можливим суперником Бориса Годунова в боротьбі за владу після смерті Федора Івановича в 1598 році. У 1590-і роки займав ряд державних і військових посад: був псковським намісником, брав участь у переговорах з послом імператора Рудольфа II, служив воєводою в ряді полків.

Разом з іншими Романовими, що зазнали опали при Борисі Годунові, який розглядав їх як своїх суперників у домаганнях на московський престол, в 1600 році був засланий. Він сам і його дружина Ксенія Іванівна Шестова були насильно пострижені в ченці під іменами «Філарет» і «Марфа», що повинно було позбавити їх прав на престол. Єдиний, хто вижив, це їхній син — Михайло Федорович — згодом в 1613 році був обраний московським царем.

До того Філарет встиг пережити нові злети і падіння: звільнений як «родич» з Антонієво-Сійського монастиря Лжедмитрій I в 1605 році і зайняв важливий церковний пост митрополита Ростовського, Філарет залишився в опозиції до Василя Шуйського яка скинула Лжедмитрія і з 1608 роки грав роль «названого патріарха» в Тушинському таборі нового самозванця, Лжедмитрія II; його юрисдикція поширювалася на території, контрольовані «тушинцями», до того ж він представив себе перед ворогами самозванця як його «полонений» і не наполягав на своєму патріаршому сані^[4].

У 1610 був відбитий ("відполонений") у тушинців, незабаром взяв участь в поваленні влади Василя Шуйського і став активним прихильником семибоярщини. На відміну від патріарха Гермогена, він в принципі не заперечував проти обрання царем Владислава Сигізмундовича, але вимагав, щоб той прийняв православ'я. Беручи участь в переговорах з батьком Владислава, польським королем Сигізмундом III під Смоленськом і відмовившись підписати підготовлений польською стороною остаточний варіант договору, він був заарештований поляками в 1611.

1 червня 1619 його було звільнено (в порядку обміну полоненими) відповідно до умов Деулінського перемир'я 1618 і був урочисто зустрінутий сином.

Прибув до Москви 14 червня 1619; 24 червня того ж року його інтронізовано згідно чину поставлення першого Московського Патріарха, який здійснив Єрусалимський Патріарх Феофан III, котрий тоді перебував у Москві.

Він як батько государя, до кінця життя офіційно був його співправителем. Використовував титул «Великий государ» і зовсім незвичайне поєднання чернечого імені «Філарет» з ім'ям по батькові «Микитович»; тобто він фактично керував московитською політикою.

За вихованням і характером він був людиною світською. У церковно-богословських справах розбирався слабо і в спірних питаннях (наприклад, скандальний розгляд слів «і вогнем» в молитві для освяченні води в «Потребниках»), звертався до Вселенського Патріарха, просив Собор Східних Патріархів дати визначення про ті слова.

Діти

Тетяна (†4 листопада 1612) — дружина князя Івана Михайловича Катирьова-Ростовського;
Борис (†20 листопада 1592 в дитинстві);
Микита (†29 листопада 1593 в дитинстві);
Михайло (1596—1645);
Лев (†22 вересня 1597 в дитинстві);
Іван (†7 червня 1599 в дитинстві).

Родовід

Примітки

↑ Акты исторические, собранные и изданные Археографической комиссией. — СПб., 1841. — № 184. Т. I. — С.347. (рос.)
↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118687158 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Сім'я відрізнялася особливим благочестям. Підтвердженням цьому служить народна творчість, в якій батько Федора Микитовича, Микита Романович звався «добрим боярином», «славним дядечком». Див.:Песни, собранные П. В. Рыбниковым. Ч. 1. С. 66–67 (рос.)
↑ У патріарха Гермогена: «А які взяті в полон, як і Філарет-митрополит та інший, не власною волею, але потребою, і християнського закону не варті, і крові православної братії своєї не проливають … таких ми не звинувачуємо, а й молимо за них Бога, оскільки сила (Його), щоб Господь від них і від нас відвернув праведний свій гнів і корисне б подав їм і нам по великій Його милості» (Акты археографической экспедиции. Т. 2. 1598—1613. СПб.: Типография II Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1836. № 169. С. 288—289. (рос.)

Джерела

Боголюбский М. С., прот. Московская иерархия. Патриархи. М., 1895 г. — С. 16-18. (рос.)
Кизеветтер А. А. Филарет, российский патриарх // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Н. С., Филаретъ Никитичъ Романовъ. // «Правительственный Вѣстникъ». — 28 березня (10 квітня) 1913. — № 70. — С. 2—3. (рос.)
Смирнов А, Святейший патриарх Филарет Никитич Московский и всея России. М., 1874. Ч. I—2. (в «Чтениях Общества любителей духовного просвещения», 1873—74 гг.). (рос.)
С. П — в. Филарет (Романов-Юрьев) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Четыркин Ф. В., Жизнеописание патр. Московского и всея России. Петроград, 1893 г. — С. 30. (рос.)

Посилання

Філарет // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1982. — 1000 екз.

Філарет (патріарх Московський) у сестринських Вікіпроєктах
	Генеалогія на Родоводі^?
	Проєкт «Росія»
	Філарет (патріарх Московський) у Вікісховищі^?

Біографія Філарета Микитовича Романова на сайті Руніверс (рос.)
Филарет (Романов-Юрьев), сайт Русское Православие (рос.)
Богданов А. П. Патриарх Филарет Никитич (рос.)
Солодкин Я. Г. Возникновение Нового летописца и патриарх Филарет // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2006. — № 2 (24). — С.55—60. (рос.)
Два документа о следствии по делу священника Василия, обвиненного в оскорблении патриарха Филарета (рос.)
Первушин М. В., Родоначальник рода Романовых: некоторые вопросы биографии четвертого Патриарха (к 400—летию Дома Романовых) (рос.)

Портал «Біографії» Портал «Росія»

[1] Акты исторические, собранные и изданные Археографической комиссией. — СПб., 1841. — № 184. Т. I. — С.347. (рос.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/118687158/_Record_#118687158]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-2] Deutsche Nationalbibliothek Record #118687158 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

[3] Сім'я відрізнялася особливим благочестям. Підтвердженням цьому служить народна творчість, в якій батько Федора Микитовича, Микита Романович звався «добрим боярином», «славним дядечком». Див.:Песни, собранные П. В. Рыбниковым. Ч. 1. С. 66–67 (рос.)

[4] У патріарха Гермогена: «А які взяті в полон, як і Філарет-митрополит та інший, не власною волею, але потребою, і християнського закону не варті, і крові православної братії своєї не проливають … таких ми не звинувачуємо, а й молимо за них Бога, оскільки сила (Його), щоб Господь від них і від нас відвернув праведний свій гнів і корисне б подав їм і нам по великій Його милості» (Акты археографической экспедиции. Т. 2. 1598—1613. СПб.: Типография II Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1836. № 169. С. 288—289. (рос.)

[1]

[3]

[4]