Федіївка (Полтавський район) — Вікіпедія

село Федіївка
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Полтавський район
Тер. громада	Решетилівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA53080390730074535
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	510
Поштовий індекс	38412
Телефонний код	+380 5363
Географічні дані
Географічні координати	49°40′43″ пн. ш. 34°12′1″ сх. д. / 49.67861° пн. ш. 34.20028° сх. д. / 49.67861; 34.20028
Середня висота над рівнем моря	97 м
Місцева влада
Адреса ради	38400, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14
Карта
Федіївка
Федіївка
Мапа

Феді́ївка — село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 510 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Федіївська сільська рада.

Село Федіївка знаходиться на лівому березі річки Вільхова Говтва, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Лучки, на протилежному березі - села Славки та Бабичі.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Решетилівської міської громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області^[2].

• Молочно-товарна ферма.
• «Федіївське», ПП.

• Школа.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.

Було це дуже давно, часу вже й не пригадати. Ідучи якось на полювання, в наш край забрів пан із Решетилівки. Пройшовши кілометрів з десяток, він вийшов на пагорб і перед ним відкрився по один бік широкий степ, по другий —луг, безліч озерець та, ніби перлина текла річка. Місце було багате на хутрового звіра, рибу, птицю. В лісах росло багато кущів калини та смородини. Не одному перехожому западала в душу ця по-справжньому райська місцевість. Колись в цій долині, повідують старі люди, було велике озеро, яке з часом висихало і нині залишилася тільки річка, назва якої — Говтва Вільхова, бо протікає серед густого вільхового лісу. Так от полювання доводилось вести тоді, коли вже добре замерзала річка і можна було вільно переміщуватись через усю місцевість в пошуках звіра. Молодому поміщику треба було хутко дістатися другого берега річки, бо саме туди вели сліди лисиці, які та лишила в пошуках поживи. Ковзаючи по льоду, притрушеному снігом, його нога раптом пірнула по коліно і опинилась у крижаній воді. Чобіт швидко сповз з ноги і річка захопила його вже своєю течією. Довелось виборсуватись. Чобіт несло. Та ось він чомусь закрутився на місті. О, чудо! Бідоласі-мисливцю пощастило. Він жваво хапонув чобіт, а разом з ним і здобич. В чоботі тріпотіла величезна рибина. Це була щука. «А де щука, там, мабуть, і карасі», — промайнуло в думці. Промоклий та все ж задоволений повернувся поміщик із полювання. Та й чудова місцевість приглянулась йому. І по весні, коли стало тепло, взявши своє добро, він знову прибув туди. Та і не сам, а з дружиною. Збудував на березі річки дім. А згодом у них з’явилась сім’я — десятеро синів. Успадкували вони прізвище свого батька — Федій. Сини повиростали . Разом з батьком ходили на полювання, обробляли землю, займались ремеслом. По черзі, за звичаєм, одружувалися. Так і пішов рід Федіян, а село називали Федіївкою.

• Погода в селі Федіївка

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.