Фердман Давид Лазарович — Вікіпедія

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Давид Лазарович Фердман
Народився	7 січня 1903(1903-01-07) Тереспіль, Більський повіт, Республіка Польща[1]
Помер	11 січня 1970(1970-01-11)[1] (67 років) Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	біохімік
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь	біохімія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка Інститут біохімії імені О. В. Палладіна НАН України
Вчене звання	професор
Аспіранти, докторанти	Виноградова Руфіна Петрівна
Членство	Академія наук СРСР НАНУ
Нагороди

Дави́д Ла́зарович Фе́рдман (25 січня 1902 (7 січня 1903)(19030107), Тереспіль — 11 січня 1970, Київ) — український радянський біохімік, професор, доктор біологічних наук (1935), член-кореспондент АН УРСР (з 22 лютого 1939 року^[2]), член-кореспондент АН СРСР (з 1946 року).

Народився 25 грудня 1902 року в місті Тересполі (тепер Люблінського воєводства Польщі).

У 1925 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Навчався в аспірантурі (1925—1928), працював науковим співробітником (1928—1932) Українського біохімічного інституту Народного Комісаріату освіти УРСР.

Виконуючий обов'язки завідувача (1932—1938) та завідувач кафедри біохімії (1938—1943) Харківського медичного інституту (з 1933 року — професор).

Завідувач лабораторії з виготовлення лікарських і вітамінних препаратів в Оренбурзі (1941—1943), завідувач відділу біохімії м'язів (1943—1970), заступник директора з наукової роботи (1943—1957) Інституту біохімії АН УРСР. Одночасно працював професором (1944—1954), завідувачем (1954—1960) та викладачем (1960—1970) кафедри біохімії в Київському державному університеті.

Помер на 68-му році життя 11 січня 1970 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Автор понад 150 наукових праць. Праці присвячені вивченню біохімічних процесів у м'язах, зокрема обміну фосфорних сполук, їх ролі у хімізмі м'язової діяльності, метаболізму азотистих речовин і аміаку в м'язах тварин, дослідженню процесів обміну речовин у скелетних і серцевих м'язах при різних функціональних станах та при порушеннях функції м'язів.

Д. Л. Фердман одним із перших розпочав використовувати радіоактивні ізотопи для дослідження процесів обміну речовин, виявив глутамін у тканинах тварин (1942), а не лише в їх крові та визначив його роль у обміні. Розробив методику отримання монокальцієвої солі аденозитрифосфорної кислоти (АТФ), дослідив її лікувальну дію при дистрофії та різних формах атрофії м'язів та запатентував свій винахід (1954).

Виявив глутамін в тканинах тварин, його роль в обміні речовин.

Науковець був заступником головного редактора «Українського біохімічного журналу» (1944—1970), членом президії Центральної ради Українського біохімічного товариства, заступником голови Наукової ради АН СРСР з проблеми «Біохімія тварин і людини».^[3]

Серед учнів Давида Фердмана — доктори наук Руфіна Виноградова, Микола Кучеренко, Борис Цудзевич тощо.

• «Биохимия фосфорных соединений», К., 1935;
• «Обмен фосфорных соединений», М. — Л., 1940;
• "Глютамин в тканях животного организма, Биохимия, 1942;
• «Биохимия заболеваний мышц», 1952;
• «Биохимия заболеваний мышц», К., 1953;
• «Практикум по биологической химии» (совм. с Сопиным Е. Ф.; 1957);
• «Биохимия» (1966);
• «Биохимия», 3 изд., М., 1966.

Нагороджений орденом Леніна, медалями.^[3]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 560.