Феримагнетики — Вікіпедія

Феримагне́тики або фери́ти — магнітновпорядковані речовини, які при низьких температурах складаються з двох (або більше) спінових ґраток із різною орієнтацією (здебільшого - антипаралельно) і магнітні моменти цих ґраток не повністю компенсуються.

Поведінка феримагнетиків у магнітному полі дуже схожа на поведінку феромагнетиків, проте для них існує певна температура, за якої магнітні моменти ґраток повністю компенсуються.

Температура переходу з феримагнітного стану до парамагнітного називається, як і для феромагнетиків, температурою Кюрі.

Здебільшого ферити — це оксиди та комплексні солі перехідних металів, наприклад, MnO${\displaystyle \cdot }$Fe₂O₃, FeO${\displaystyle \cdot }$Fe₂O₃, CoO${\displaystyle \cdot }$Fe₂O₃ тощо.

• Антиферомагнетики

• І.М.Кучерук, І.Т.Горбачук, П.П.Луцик (2006). Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Київ: Техніка.
• Вакуленко М. О. Російсько-український словник фізичної термінології / За ред. проф. О. В. Вакуленка (додаток: «Російсько-український фізичний словник»: Близько 6 000 термінів). — К., 1996. — 236 с.
• Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979. — 336 с.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.