Ферранська порода — Вікіпедія

Ферранська порода
Ферранська порода
	Корова ферранської породи.
Країна	Франція (19 століття)
Ріст	корів — 135—140 см
Маса	бугаїв — 900—1100 кг, ; корів — 600—800 кг
Колір	червоно-строкатий

Ферранська порода (фр. Ferrandaise) — порода великої рогатої худоби м'ясо-молочного напряму продуктивності. В минулому мала потрійний (м'ясо-молочно-робочий) напрямок продуктивності. Виведена у 19 столітті на півдні центральної частини Франції — у департаменті Пюї-де-Дом в Оверні. Назва породи пов'язана з назвою міста Клермон-Ферран. Племінну книгу відкрито у 1905 році.^[1]^[2]

Історія

Ферранська худоба була широко відома в департаменті Пюї-де-Дом у 19 столітті. Худоба мала потрійний (м'ясо-молочно-робочий) напрямок продуктивності. Тварини відзначалися різноманіттям забарвлення.^[1]^[2] Назва «ферранська» для цієї породи почала застосовуватись лише у другій половині 19 століття, до того порода мала назву «строката» (фр. race bigarrée).^[3] З 1899 року характерною для породи було прийнято лише особливий тип червоно-строкатої масті (фр. barré rouge). Племінну книгу було відкрито у 1905 році. У 20-х і 30-х роках 20 століття поголів'я породи досягло свого піку — тоді воно становило приблизно 80 000 голів. Однак у 1960-х роках воно значно зменшилося через широке впровадження механізації сільськогосподарських робіт і внаслідок цього — втрату потреби в робочій худобі, а також через конкуренцію з боку худоби породи шароле. За переписом 1977 року налічувалося лише 300 корів ферранської породи й у 1978 році було розпочато програму з її збереження, в якій широко застосовувалося штучне запліднення.^[1]^[2] У 2010 році налічувалося 1663 корови, що утримувалися у 270 стадах (господарствах).^[1] У 2014 році налічувалося 1532 корови у 249 стадах.^[2]

Опис

Масть тварин червоно-строката. Середній зріст корів становить 135—140 см. Жива маса бугаїв — 900—1100 кг, корів — 600—800 кг.^[1] Порода характеризується витривалістю й доброю пристосованістю до випасу на гірських схилах і пагорбах (без проблем для кінцівок). Тварини здатні долати значні відстані.^[2]

Поширення

Худоба ферранської породи поширена в багатьох департаментах Франції, однак переважна кількість поголів'я породи зосереджена на території Оверні.^[2]

Виноски

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ферранська порода

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Ferrandais. // Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (sixth edition). Wallingford: CABI. — P. 175. ISBN 9781780647944. (англ.)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Race bovine Ferrandaise. Сайт "Races de France" http://www.racesdefrance.fr. Maison Nationale des Éleveurs. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано січень 2017. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (фр.)
↑ Serge Chevallier (2002). Harmonies pastorales: les bovins rustiques sauvegarde des terroirs [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Paris: Éditions du Gerfaut. ISBN 9782914622103. (фр.)

[cabi-1] а ^б ^в ^г ^д Ferrandais. // Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (sixth edition). Wallingford: CABI. — P. 175. ISBN 9781780647944. (англ.)

[RdF-2] а ^б ^в ^г ^д ^е Race bovine Ferrandaise. Сайт "Races de France" http://www.racesdefrance.fr. Maison Nationale des Éleveurs. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано січень 2017. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (фр.)

[henri-3] Serge Chevallier (2002). Harmonies pastorales: les bovins rustiques sauvegarde des terroirs [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Paris: Éditions du Gerfaut. ISBN 9782914622103. (фр.)

[1]

[2]

[3]