Филонович Василь Захарович — Вікіпедія

Василій Захарійович Филонович
Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження	15 січня 1894(1894-01-15) с. Рогізне, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	3 червня 1987(1987-06-03) (93 роки) м. Міннеаполіс, штат Міннесота,  США
Громадянство	УНР Карпатська Україна
Військова служба
Приналежність	УНР Карпатська Україна
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Українсько-угорська війна
Нагороди та відзнаки

Василій Захарійович Филонович (*15 січня 1894, с. Рогізне, Харківська губернія — † 3 червня 1987, м. Міннеаполіс, США) — генерал-хорунжий армії УНР. У 1920 році — віце-консул України в Поті, Грузинська Демократична Республіка.

Народився у дворянській родині Захара Семеновича Филоновича гербу Калинова^[1] і його дружини Марії Георгіївни. У 1903 р. вступив до місцевого реального училища, 1908 р. перейшов до Курської землемірної школи.

Під час Першої світової війни закінчив Чугуївське військове училище. У російській армії служив у чині поручика.

Після лютневої революції 1917 року став прихильником Української Центральної Ради, брав участь в українізації своєї військової частини. На початку листопада того ж року ним було українізовано 11 сотень у складі 34-ї піхотної дивізії.

Наприкінці 1917 р. призначений військовим комендантом Сумського повіту. Організував кінний полк та кілька піших сотень.

У січні-лютому 1918-го під час наступу більшовицьких військ на Київ очолював відтинок фронту Ворожба— Суми — Гайворон.

Під час антигетьманського повстання Директорії УНР організував Сумський окремий курінь (1500 багнетів) і приєднався до 4-го полку окремого корпусу Січових стрільців.

На початку 1919-го призначений старшиною для окремих доручень при ставці Головного отамана. У цьому ж році брав участь у боях на більшовицькому і денікінському фронтах.

У грудні 1919-го в складі групи із 32 старшин направлений у денікінський тил на Катеринославщину для надання допомоги повстанським загонам. Потрапив у полон. Був вивезений денікінцями до Одеси. Втік з полону у Кубанську Народну Республіку, де приєднався до кубанських повстанців.

У 1920-му на чолі загону відступив у Грузинську Демократичну Республіку. Був включений до складу української військової місії у Грузинській Демократичній Республіці, обіймав посаду віце-консула УНР в Поті.

Восени 1920-го виїхав до Османської імперії, потім через Болгарське царство — до Польської республіки.

В 1933 р. одружився в м. Прага з поетесою Веронікою Михалевич.

У 1939-му брав участь у боях військових підрозділів Карпатської України з угорською армією на посаді члена штабу. Під натиском переважаючих сил противника частини Карпатської Січі на чолі з полковником Филоновичем відступили на територію Румунського королівства.

Після видачі румунським урядом січовиків угорській владі він деякий час перебував у концтаборі.

Згодом жив у Словаччині, а з 1951-го — у США. Очолював Союз українських ветеранів, Товариство прихильників УНР. Міністр військових справ УНР в екзилі.

Помер у м. Міннеполіс (США). Похований на цвинтарі Форест Лаун, м. Сент-Пол, штат Міннесота^[2].

У місті Суми існує провулок Василя Филоновича^[3].

У місті Дніпро вулицю Сонячногірську перейменували на вулицю Василя Филоновича.

Художник-графік Микола Михайлович Бондаренко створив портрет Василя Філоновича, який надрукований в альбомі «Корінням із Сумщини»^[2]

• К. Є. Науменко. Филонович Василь Захарович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 294. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Генерал Василь Филонович: «Я присягав на Конституцію УНР…»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Вони служили Україні. Україна Молода, 14 серпня 2010, С. 8.
• «Тут повстали нові Карпатські Крути» (до біографії автора спогадів «Березневі дні Карпатської України» Василя Филоновича)
• Василь Филонович: штрихи до біографії
• Державний архів Сумської області. «Сумський повіт в Українській революції 1917—1920 років»
• Валерій Власенко ДО ІСТОРІЇ МІЖВОЄННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕМІГРАЦІЇ НА БАЛКАНАХ
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

• В. І. Головченко. Филонович Василь Захарович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

• Филонович Василь Захарович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.273-276