Франциск Відорт — Вікіпедія

Франциск Відорт
пол. Franciszek Widort
Народився	1831
Помер	не раніше 1887
Поховання	Славута
Країна	Російська імперія
Діяльність	торбаніст, співак, folk musician, музикант, поет
Відомий завдяки	торбаніст
Знання мов	польська і українська
Конфесія	католик
Батько	Каєтан Відорт
Родичі	Григорій Відорт
У шлюбі з	Фридерика з Піонтковських
Роботи у Вікіджерелах

Франциск (Франц) Відорт (пол. Franciszek Widort), (* 1831 — † після 1897)  — український поет, співак, торбаніст.

Син торбаніста Каєтана Відорта і онук Грегора Відорта. Був торбаністом при дворі князя Романа Санґушка. На початку 1890-х від нього Микола Лисенко записав кілька творів для торбана сім'ї Відортів які згодом оприлюднив. Навчав гри на торбані дівчат з багатих родин^[1].

Основу його репертуару становили народні пісні та думи. Зокрема пісня-дума про Саву Чалого, пісні «Ой не ходи, Грицю», «Була Польща», «Казала мені Солоха», «Про Кармелюка», «Їхав козак за Дунай», «У сусіда хата біла» та ін.

• Черкаський Л. Українські народні музичні інструменти / Торбан^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Мала українська музична енциклопедія / Видавництво «ДНІПРОВА ХВИЛЯ»: Мюнхен 1971