Франц Вейденрейх — Вікіпедія

Франц Вейденрейх
нім. Franz Weidenreich
Народився	7 червня 1873(1873-06-07) Еденкобен, Edenkobend, Південний Вайнштрассе, Рейнланд-Пфальц[1]
Помер	11 липня 1948(1948-07-11) (75 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Країна	Німецька імперія  США
Діяльність	антрополог, палеонтолог, археолог, дослідник доісторичної епохи, палеоантрополог, викладач університету, анатом
Alma mater	Страсбурзький університет
Галузь	антропологія
Заклад	Франкфуртський університет, Гайдельберзький університет
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Членство	Леопольдина
Родичі	Italo Piccaglid
Франц Вейденрейх у Вікісховищі

Франц Вейденрейх (нім. Franz Weidenreich; 7 червня 1873, м. Еденкобен, Німецька імперія — 11 липня 1948, м. Нью-Йорк, США) — німецький науковець, фахівець з фізичної антропології та анатомії. Популярним став переважно завдяки вивченню викопних решток так званої «пекінської людини» (синантропа).

Народився 7 червня 1873 р. в Еденкобені (Німеччина). Медичну освіту отримав в університетах Мюнхена, Кіля, Берліна і Страсбурга. У 1899 р. присуджено ступінь доктора медицини^{[джерело?]}. Перший час займався питаннями гематології. 1904 року, ставши професором анатомії в Страсбурзі і залишаючись на цій посаді до 1918 р., опублікував понад 50 робіт з анатомії. З 1921 р. до 1928 р. керував кафедрою анатомії Гейдельберзького університету, а потім (до 1935 рік) — кафедрою антропології Франкфуртського університету.

Ще працюючи в Гейдельберзькому університеті, провів своє перше дослідження викопних решток людини, вивчаючи череп неандерталоіда з Ерінгсдорфа. Наукова публікація, присвячена цій роботі, вийшла у світ у 1926 році. А в 1935 році, перебуваючи на посаді запрошеного професора Пекінського об'єднаного медичного коледжу, він розпочав фундаментальне дослідження останків «пекінської людини» (лат. Sinanthropus pekinensis).

Ці останки були знайдені в 1927 році. І на той момент науковці розташовували знаннями про фрагменти черепа людиноподібної істоти з острова Ява, Homo erectus (крім так званої «гейдельбергской щелепи»). У ряді характеристик будови черепа і форми зубів лат. Sinanthropus показав схожість з лат. Homo erectus. Зіставлення цих двох груп, які належать до ранньої епохи середнього плейстоцену (близько 1 мільйона років тому), дозволяє виділити ранню людину в зовсім особливу зоологічну групу. Пізніше Вейденрейх, виділяючи цей тип, використовував термін «архантропи».

У 1937 р. Вейденрейх році разом з голландським антропологом Г. Кенігсвальдом виявили на Яві нові останки архантропа. Великий череп викопної людини став їхньою новою знахідкою, про яку вони повідомили в 1938 році. Цей тип викопних решток вищих приматів був названий лат. Pithecanthropus robustus. У 1939 р. вийшла у світ публікація Вейденрейха, в якій він повідомив про знахідку, зроблену у верхньому шарі печери Чжоукоудянь: це три черепи лат. Homo sapiens. Вейденрейх виїхав з м. Пекіна в 1940 році. Переїхавши до США, він захопив із собою гіпсові зліпки знахідок синантропа (оригінали цих останків загублені, але копії були зроблені дуже точно).

У 1941 р. він почав працювати у Музеї природної історії в Нью-Йорку. Результати своїх досліджень виклав у монографії «Череп пекінського синантропа» (англ. The Skull of Sinanthropus pekinensis), яка вийшла в 1943 році. Працюючи над монографією, Вейденрейх зберіг інтерес до проблем людської еволюції. І в 1946 р. опублікував книгу «Людиноподібні мавпи, гігантопітеки і людина» (англ. Apes, Giants and Man), в якій підбив підсумок своїм багаторічним дослідженням у цій галузі. За цей же час він написав понад 30 статей.

Вейденрейх вважається одним із творців теорії поліцентризму, згідно з якою походження людини було можливо в декількох регіонах Землі. У кожному з цих регіонів завдяки незалежній еволюції з архантропів, які там мешкали, а після палеоантропів з'явилася сучасна людина, яка належить до конкретної великої раси (європеоїдної, негроїдної, монголоїдної та т.п.). Прихильником цієї теорії був Г. Ф. Дебец.

Теорія Вейденрейха різко критикувалася Я. Я. Рогинським і М. Г. Левіним, які вважали докази, які наводяться, недостатніми, щоб стверджувати існування специфічних еволюційних зв'язків між бейпінськими мавпо-людьми і сучасними монголоїдами. Проте їхня критика не заважала їм розглядати Китай як один з регіонів становлення людини. На користь цього висновку говорить велика морфологічна близькість між синантропом і пітекантропом і природно-географічна імовірність існування найдавніших гомінідів на початку четвертинного періоду на всій території від околиць Бейпіну до Яви. Крім того, критики цієї теорії зазначають, що між викопними формами людини і сучасними расами, які мешкають в цих же регіонах, немає морфологічної відповідності, в той час, як більшість не пов'язаних одна з одною ознак виявляють у різних рас помітну подібність.

• «Вейденрейх Франц» — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969.(рос.)

• Франц Вейденрейх // Энциклопедия Кольера. — Открытое общество. 2000. (рос.)
• Якимов В. П., Полицентризм // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978. (рос.)
• Franz Weidenreich: The ‚Neanderthal man‘ and the ancestors of ‚Homo sapiens‘. (PDF) In: American Anthropologist, Band 45, Nr. 1, 1943, S.39–48.(англ.)

Це незавершена стаття про німецького науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.