Фрідріх I (король Пруссії) — Вікіпедія

Фрідріх I нім. Friedrich I.
Король в Пруссії
18 січня 1701 — 25 лютого 1713
Попередник:	засновано
Наступник:	Фрідріх-Вільгельм I (син)
Герцог Пруссії
9 травня 1688 — 18 січня 1701
Попередник:	Фрідріх-Вільгельм
Наступник:	Фрідріх-Вільгельм I (син)
Маркграф Бранденбургу
9 травня 1688 — 25 лютого 1713
Попередник:	Фрідріх-Вільгельм
Наступник:	Фрідріх-Вільгельм I (син)
Народження:	11 липня 1657(1657-07-11) Кенігсберг, Пруссія
Смерть:	25 лютого 1713(1713-02-25) (55 років) Берлін, Пруссія
Поховання:	Берлінський собор
Країна:	Німеччина[1]
Релігія:	кальвінізм
Рід:	Гогенцоллерни
Батько:	Фрідріх-Вільгельм
Мати:	Луїза Генрієтта Оранська
Шлюб:	1) Єлизавета Генрієтта Гессен-Кассельська 2) Софія Шарлотта Ганноверська 3) Софія Луїза Мекленбург-Шверінська
Діти:	Від першого шлюбу: Луїза Доротея Від другого шлюбу: Фрідріх-Август, Фрідріх-Вільгельм I
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Фрі́дріх I (нім. Friedrich I.; 11 липня 1657(16570711) — 25 лютого 1713) — останній герцог Пруссії (1688—1701), перший прусський король (1701—1713). Брандербурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1688—1713). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Кенігсберзі, Пруссія. Син прусського герцога і бранденбурзького маркграфа Фрідріха-Вільгельма та нідерландської принцеси Луїзи Генрієтти. Батько Фрідріха-Вільгельма I, дід Фрідріха Великого. Сприяв розвитку освіти та науки. Фундатор Галльського університету (1694), Берлінської академії мистецтв (1696), Бранденбурзької академії наук (1700); розширив Берлінську королівську бібліотеку. Збудував палаци Монбіжу (1706) і Шарлоттенбург (1713). Брав участь у Дев'ятирічній війні (1688—1697) та війні за іспанську спадщину (1701—1713) проти Франції на боці Священної Римської імперії; одночасно стилізував своє оточення під французький двір Луї XIV. Засновник Ордену Чорного орла. Внаслідок розкішного способу життя, великих витрат на будівництво та найманців, перетворив Пруссію на одну з найкорумпованіших держав Європи. Помер у Берліні, Пруссія. Залишив по собі країну, борг якої становив 20 мільйонів рейхсталерів. Похований у Берлінському лютеранському соборі. До самокоронації в 1701 році іменувався як Фрідріх ІІІ. Прізвиська — «король-найманець», «кривий Фріц» (нім. Der schiefe Fritz; через травму в дитинстві).

Фрідріх, син курфюрста Бранденбурзького Фрідріха Вільгельма, прозваного Великим курфюрстом, та нідерландської принцеси Луїзи Генрієтти народився в Кенігсбергу 11 липня 1657.

Після смерті батька в 1688 став курфюрстом Бранденбурзьким під ім'ям Фрідріх III і в союзі з імператором Священної Римської імперії Леопольдом I брав участь у війнах проти короля Франції Людовика XIV. Регулярна армія виросла при Фрідріху з 30 000 чоловік, надісланих йому батьком, до приблизно 39 000. І все ж інтереси Фрідріха не обмежувалися лише військовою областю. Під впливом своєї другої дружини Софії Шарлотти і знаменитого філософа і вченого Лейбніца він заснував Академію мистецтв (1696), Академію наук (1700), відкрив у Галле університет (1694), залучав на роботу вчених, художників і скульпторів. Фрідріх спорудив в Берліні величний палац і прикрасив столицю своїх володінь новими будівлями і широкими вулицями. Для своєї дружини він побудував в Шарлоттенбурзі (нині район Берліна) палац з парком і будівлю опери. Тим часом запрошені з Франції гугеноти (усього їх прибуло близько 25 000, з них близько 5000 оселилися в Берліні) почали розвивати в Пруссії промисловість. 1698 року поновив угоду з Амаром I, еміром Трарзи, що існування бранденбурзької факторії на острові Арґен.

Оскільки курфюрст Саксонії Фрідріх Август став королем Польщі, а курфюрст Ганноверський Георг, судячи з усього, повинен був стати наступником королеви Анни на англійському троні, Фрідріх не бажав відставати від своїх суперників. У Прусському герцогстві, суверенному володінні Гогенцоллернів, що знаходилось за межами Священної Римської імперії, він зміг би закріпити за собою статус короля і без згоди імператора. Але оскільки Леопольд шукав союзу з Бранденбургом зважаючи на очікувані Війни за іспанську спадщину (1701—1713), він погодився визнати за Фрідріхом королівський титул, і в листопаді 1700 Фрідріх вступив у союз з Австрією.

В ході пишної церемонії, влаштованої в Кенігсберзі 18 січня 1701, Фрідріх коронував себе і дружину, що мало підкреслити незалежність його трону від будь-якої світської чи церковної влади. Тим самим він став королем в Пруссії, одночасно залишаючись курфюрстом Бранденбурзьким. З отриманням королівського титулу любов Фрідріха до величі і блиску ще більше зросла. Однак зміна в титулі не означала того, що відтепер центр ваги перемістився з Бранденбургу в Пруссію: столицею і королівською резиденцією продовжував залишатися Берлін, а не Кенігсберг. Правда, на новому королівському гербі з'явився не червоний бранденбурзький, а чорний прусський орел. Цей орел — єдина ланка, що зв'язували королівство з Тевтонським лицарським орденом, який панував в Пруссії до свого розпуску в 1525 .

Спроби створити в державі клас селян-землевласників після 1701 розбилися об наполегливий опір знаті. У той же час витрати двору все зростали, а Пруссія була занадто бідна, щоб нести цей тягар і одночасно утримувати велику постійну армію. Фрідріх помер у Берліні 25 лютого 1713, його син і спадкоємець Фрідріх Вільгельм I нарощував військову потужність і урізав всі інші витрати. За умовами Утрехтського мирного договору, підписаного 11 квітня 1713, Пруссія отримала іспанську частину Верхнього Гельдерна (Іспанські Нідерланди) і князівство Невшатель (Швейцарія) як винагороду за допомогу у Війні за іспанську спадщину. Крім того, Франція визнавала за курфюрстами Бранденбурзькими їх титул «королів Пруссії».

• Батько: Фрідріх-Вільгельм I — герцог Пруссії
• Матір: Луїза Генрієтта Оранська
• 1-а дружина (1679, Потсдам) Єлизавета Генрієтта Гессен-Кассельська (1661—1683)
  • Луїза Доротея (1680—1705) ∞ Фредерік I, ландграф Гессен-Кассельский, король Швеції.
• 2-а дружина (1684, Ганновер): Софія Шарлотта Ганноверська (1668—1705)
  • Фрідріх-Август (1685—1686)
  • Фрідріх-Вільгельм I (1688—1740) — король Пруссії
• 3-а дружина (1708, Берлін): Софія Луїза Мекленбург-Шверінська (1685—1735)

• 18 квітня 1701: Орден Чорного орла (як засновник Ордена)

• 
  Робота Жана-П'єра Хюо
  1688
• 
  Робота Жана-П'єра Хюо
  1680-ті
• 
  Робота Гедеона Романдона
  1690
• 
  Робота Самуеля Блесендорфа
  1700
• 
  Робота Самуеля Геріке
  1701
• 
  Робота Фрідріха Вайдеманна
  1701
• 
  Робота Самуеля Геріке
  1707
• 
  Робота Самуеля Геріке
  1712
• 
  Робота Самуеля Геріке
  1713
• 
  Робота Фрідріха Вайдеманна
  1710-ті
• 
  Робота Фрідріха Вайдеманна
  1710-ті
• 
  Робота Самуеля Блесендорфа
  1696
• 
  Невідомий художник
  1750

• Friedrich III., Kurfürst von Brandenburg // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1877, Band 7, S. 627–635.
• Oestreich, Gerhard. Friedrich I. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 536–540 (Digitalisat).
• Ohff, Heinz. Preußens Könige. Piper, München 1999, ISBN 3-492-04055-1
• Schmidt, Werner. Friedrich I. Kurfürst von Brandenburg. König in Preußen. Diederichs, München 1996, ISBN 3-424-01319-6
• Frey, Linda; Frey, Marsha. Friedrich I., Preußens erster König. Styria, Graz u. a. 1984, ISBN 3222115214
• Die preußische Rangerhöhung und Königskrönung 1701 in deutscher und europäischer Sicht. / Barmeyer, Heide (Hrsg.). Peter Lang, Frankfurt/Main u. a. 2002, ISBN 3-631-38845-4
• Neugebauer, Wolfgan. Friedrich III./I. (1688—1713) // Preußens Herrscher. Von den ersten Hohenzollern bis Wilhelm II. / Frank-Lothar Kroll (Hrsg.). München, 2000. S. 113—133.
• Neumann, Hans-Joachim. Friedrich I. Der erste König der Preußen, Berlin 2001, ISBN 978-3-86124-539-1.
• Preußen 1701. Eine europäische Geschichte. Essays / Deutsches Historisches Museum, Stiftung Preußische Schlösser und Gärten Berlin-Brandenburg (Hrsg.). Berlin: Henschel, 2001, ISBN 3-89487-388-4 (Band II der Kataloge zur Ausstellung, Berlin 2001).
• Dreihundert Jahre Preußische Königskrönung. Eine Tagungsdokumentation (Forschungen zur brandenburgischen und preussischen Geschichte, Beiheft; N.F. Bd. 6). / Johannes Kunisch (Hrsg.). Berlin: Duncker und Humblot, 2002. ISBN 3-428-10796-9
• Göse, Frank. Friedrich I. (1657—1713). Ein König in Preußen. Pustet, Regensburg 2012, ISBN 978-3-7917-2455-3.
• Paulig, Friedrich R. Friedrich I., König von Preußen. Ein Beitrag zur Geschichte seines Lebens, seines Hofes und seiner Zeit. Frankfurt a.O: Selbstverl. des Verf., 1886. (Digitalisat)

• Фрідріх I Гогенцоллерн // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Бібліографія. Friedrich I. // Німецька національна бібліотека
• Роботи про Фрідріх I // Цифрова бібліотека Німеччини
• Власні твори та література про: Фрідріх I (король Пруссії) // Покажчик стародруків, які з'явилися в німецькомовному просторі у XVII столітті