Хав'єр де Віана — Вікіпедія

Хав'єр де Віана
Народився5 серпня 1868(1868-08-05)[1][2]
Канелонес, Уругвай
Помер5 жовтня 1926(1926-10-05)[1][2] (58 років)
Країна Уругвай[2]
Діяльністьписьменник, журналіст, політик, драматург
ПартіяНаціональна партія
CMNS: Хав'єр де Віана у Вікісховищі

Хав'є́р де Віа́на (Javier de Viana; *5 серпня 1868(18680805), Канелонес — †25 жовтня 1926, Ла-Пас, Канелонес) — уругвайський письменник і політичний журналіст бланкістського спрямування.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився у родині Хосе Хоакіна де Віана (José Joaquín de Viana) та Десідерії Перес (Desideria Pérez), по батькові був нащадком губернатора Хосе Хоакіна де Віани (Jose Joaquin de Viana). Він здобув освіту в школі і ліцеї Ельбіо Фернандеса (Escuela y Liceo Elbio Fernández), згодом протягом короткого часу навчався на медичному факультеті Республіканського університету.

У 18-річному віці взяв участь у т.зв. революції Квебрахо (кінець березня 1886 року), — внутрішньому уругвайському протистоянні, — в результаті чого створив низку хронік, зібраних у книзі під назвою «Спогади про похід» (Recuerdos de una campaña), включена пізніше Хуаном Е. Півелем Девото (Juan E. Pivel Devoto) в працю «Хроніки революції Квебрахо» (Crónicas de la revolución del Quebracho)[3].

Він працював журналістом, спочатку в La Verdad (Трейнта-і-Трес), а вже пізніше в місті Монтевідео.

Разом з Еліасом Регулесом (Elías Regules), Антоніо Лусічем (Antonio Lussich), Ель В'єхо Панчо (El Viejo Pancho), Хуаном Ескайолою (Juan Escayola), Мартініано Легуїсамоном (Martiniano Leguizamón) та Домінго Ломбарді (Domingo Lombardi) брав участь у виданні El Fogón, найважливішому у жанрі гаучо в регіоні, заснованому Оросманом Мораторіо (Orosmán Moratorio) та Альсідесом де Марія (Alcides de María) у вересні 1895 року[3].

У 1896 році виступив редактором збірки оповідань Campo. У цей час він займався без особливого успіху сільськогосподарськими справами, орендуючи ранчо «Los Molles».

У 1899 році Хав'єр де Віана публікує свій роман «Гауча» (Gaucha), а ще через 2 роки — «Гурі» (Gurí).

Був задіяний у збройному націоналістичному повстанні 1904 року, в результаті чого був ув'язнений. Йому пощастило втекти і емігрувати до Буенос-Айреса, де він заробляв на життя, дописуючи у різні видання, на зразок Caras y Caretas, Atlántida, El Hogar, Mundo Argentino.

У період між 1910 і 1912 роками в Монтевідео були опубліковані різні видання, які містили його оповідання.

У 1918 році Хав'єр де Віана повернувся до Уругваю і працював у різних виданнях, зокрема в газеті El País. У 1922 році його було обрано заступником депутата від департаменту Сан-Хосе і посідав цю посаду наступний рік (1923).

Помер у місті Ла-Пас, Канелонес, 5 жовтня 1926 року. З його смертю пов'язаний ряд неузгодженостей[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

У творах Хав'єра де Віана яскраво представлена сільська тематика, зокрема виродження гаучо, і поділ тодішнього уругвайського суспільства на 2 партії[5].

Бібіліографія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Authority file of the National Library of Uruguay
  3. ↑ а б Bula Píriz (1989). Vida y obra de Javier de Viana. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 11 de julio de 2016.
  4. ↑ Google o como analizar un documento (36). 26 de octubre de 2018: 8. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. ↑ Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 5 (рос.)

Джерело

[ред. | ред. код]
  • Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 5 (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хав%27єр_де_Віана&oldid=38221332