Харабалі — Вікіпедія

Місто Харабалі рос. Харабали Прапор Герб Координати 47°24′ пн. ш. 47°15′ сх. д.H G O Країна РосіяРосія Регіон Астраханська область Муніципальний район Харабалінський район Міське поселення Муніципальне утворення «Місто Харабалі» Глава МО Шамов Олександр Вікторович Прізвисько Бывшая столица Золотой Орды[1] Дата заснування 1789 Перша згадка 1770 Місто з 1974 Площа 25 км² Висота центру 0 м Клімат помірно континентальний, посушливий Населення 18 146  (2014) Національний склад росіяни 50,56%, казахи 41,84%, татари 0,72%, українці 0,89%, ногайці 0,83%, калмики 0,72% та інші Конфесійний склад православні та інші Катойконім харабалінци, харабалінец Часовий пояс UTC+4, MSD[2] і SAMT[2] Телефонний код 85148 Поштовий індекс 416 010 Код ЗКАТУ 12245501 GeoNames 550671 OSM ↑5456705 ·R (Q18170601) Офіційний сайт mo.astrobl.ru/harabali Харабалі Харабалі (Росія) Харабалі Харабалі (Астраханська область)  Харабалі у Вікісховищі

Харабалі — місто (з 1974) в Астраханській області Росії, адміністративний центр Харабалінського району та муніципального утворення «Місто Харабалі».

За 40 км на південь від міста розташовані руїни Сарай-Бату, колишньої столиці Золотої Орди, археологічний пам'ятник XIII століття. За 70 км на південь від міста — Хошеутовський хурул (калмицький буддійський монастир), Архітектурний пам'ятник XIX століття.

Місто розташоване на лівому березі річки Ашулук, за 142 км на північ Астрахані. Місто перетинає автодорога Астрахань — Ахтубінськ — Волгоград. Залізнична станція Харабалінська на лінії Верхній Баскунчак — Астрахань.

• Середньорічна температура повітря — 10,7 °C
• Відносна вологість повітря — 59,1%
• Середня швидкість вітру — 3,9 м/с

Село Харабалі засновано в 1789 на високому пагорбі селянами з Воронезької, Курської та Тамбовської губерній^[4].

Існує кілька версій походження назви. За однією, назва села походить від бугра, який колись розділяв село на дві частини. «Харабалі» в перекладі з калмицького «чорний бугор». За іншою, назва походить від назви казахського аулу Карабайли, що розташовувався на цьому місці. Казахи досі так називають цю місцевість^[4].

В 1876 на народні кошти майстрами з Москви за участю місцевих умільців почали зводити двоповерхову, цегляну, з п'яти куполів церкву. У 1889 церква відкрила свої двері для парафіян.

Широку популярність селу принесли знамениті сади.

В 1930 засновані колгосп «Новий шлях» та риболовецький колгосп «Червоні ловці». У 1932 в почалося будівництво консервного заводу, в липні 1936 він був пущений в лад.

У період з 30-х по початок 40-х років були побудовані середня школа № 5, будівля райвиконкому, партійний кабінет, сільський клуб, кінотеатр на 450 місць, лікарня на 35 ліжок, в центрі посаджено парк, працювали їдальня, бібліотека, промкомбінат, харчокомбінат^[5]

Наприкінці 1940-х почалося масове озеленення. У середині 1950-х років при прокладанні першого водопроводу на вулицях були висаджені плодові дерева.

У 1974 село Харабалі перетворено в місто районного підпорядкування. Воно стає центром сільського господарства та промисловості^[4].

• харчова промисловість (птахофабрика «Харабалінская»);
• деревообробна (меблі) та лісгосп (ділова деревина, дрова, відновлення лісу);
• будівельна промисловість (будматеріали).

• Харабалінський район (офіційний сайт Адміністрації)
• Історія герба міста