Харківська державна академія культури — Вікіпедія

Харківська державна академія культури
ХДАК|день університету|Напрями підготовки|Інфраструктура|Наукові видання|Творчі колективи|рівень акредитації|партнерство
Харківська державна академія культури, ХДАК
49°59′38″ пн. ш. 36°13′44″ сх. д. / 49.994006313039° пн. ш. 36.229014611542° сх. д. / 49.994006313039; 36.229014611542
Назва латиною	Kharkiv State Academy of Culture
Тип	Державна
Країна	Україна
Гасло	University Studeatur Mundi
Засновано	10 вересня 1929
Ректор	Рябуха Наталія Олександрівна
Студентів	3500[1]
Аспірантів	62[2]
Докторантів	7[2]
Докторів	40[3]
Кандидатів	127[4]
Приналежність	Міністрерство культури України, Міністерство освіти та науки України
Членство у	ORCID[d][5]
Випускники	Категорія:Випускники Харківської державної академії культури
Адреса	61003, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4
Сайт	Харківська Державна Академія Культури
Нагороди	1979 р. Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР, 1999 р. — Почесна грамота Кабінету Міністрів України, 2004 р. — Почесна грамота Верховної Ради України та Золота медаль Академії мистецтв України.
16 вересня 2005 р. академія підписала Велику Хартію університетів, приєднавшись до світової університетської спільноти
Kharkiv State Academy of Culture у Вікісховищі

Харківська державна академія культури — заклад вищої освіти загальнодержавної форми власності, підпорядкований Міністерству культури України. ХДАК створена постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 р. за № 818 на базі ліквідованого Харківського державного інституту культури, який був першим вищим навчальним закладом такого типу в Україні (Рішення Раднаркому України від 10.09.1929 р., протокол № 41/645). Свідоцтво про державну реєстрацію ХДАК було видане виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 079438 від 27.07.1998 р. ХДАК внесена до Державного реєстру навчальних закладів України загальнодержавної форми власності і здійснює освітню діяльність на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України АВ № 529688 від 26.08.2010 р.

9 березня 1928 року на засіданні правління Харківського інституту народної освіти було заслухано й обговорено доповідну записку факультету політичної освіти про необхідність перетворення останнього в самостійний інститут. Майже через рік 10 вересня 1929 року факультет було реорганізовано в інститут політичної освіти^[6]. До нього зараховано 140 студентів.

У серпні 1930 року інститут отримав назву Харківський інститут комуністичної освіти, а ще за рік — Всеукраїнський інститут комуністичної освіти. В його складі було сім факультетів: бібліотечний, книгопоширення, шкільно-курсовий, музейний, екскурсійний (туристичний), атеїстичний, агітмасовий.

У липні 1935 року інститут було перетворено в Український бібліотечний інститут, який складався з факультету підготовки працівників масових бібліотек та факультету підготовки працівників бібліотек для дітей. У середині 1939 року Всесоюзний комітет у справах вищої школи затвердив Статут Харківського бібліотечного інституту, згідно з яким інститут одержав назву «державного».

Під час Німецько-радянської війни за рішенням комісаріату освіти інститут було евакуйовано Кзил-Орду Казахської РСР, де він працював там при Харківському державному університеті на правах окремого факультету. У червні 1947 року — Державний Бібліотечний інститут поновлює свою роботу в місті Харкові.

В вересні 1950 року в інституті було відкрито факультет культурно-освітньої роботи.

У 1964 році інститут реорганізовано у Харківський державний інститут культури (ХДІК).

У 1979 році, під час святкування 50-річчя інституту, Уряд нагородив ХДІК Грамотою Президії Верховної Ради України.

В 90-ті роки ХХ ст. створюються нові факультети: документознавства та інформаційної діяльності, бібліотекознавства та інформатики, культурології, народного музичного мистецтва, режисерсько-хореографічний, до і після вузівської підготовки, по роботі з іноземними студентами. 8 червня 1998 року за постановою Кабінету Міністрів України № 818 на базі ліквідованого Харківського державного інституту культури створено Харківську державну академію культури (ХДАК)^[7].

• Харківський інститут політичної освіти (1929—1930);
• Харківський інститут комуністичної освіти (1930—1931);
• Всеукраїнський інститут комуністичної освіти (1931—1935);
• Український бібліотечний інститут (1935—1939);
• Харківський державний бібліотечний інститут (1939—1941, 1947—1964);
• Харківський державний інститут культури (1964—1998);
• Харківська державна академія культури (з 1998).

Факультет культурології та соціальних комунікацій.

До складу факультету входять кафедри:

• кафедра музейно-туристичної діяльності;
• кафедра цифрових комунікацій та інформаційних технологій;
• кафедра психології, педагогіки та філології;
• кафедра культурології та медіакомунікацій;
• кафедра менеджменту культури та соціальних технологій.

Факультет музичного мистецтва^[8].

До складу факультету входять кафедри:

• кафедра естрадного та народного співу;
• кафедра оркестрових інструментів;
• кафедра народних інструментів;
• кафедра теорії та історії музики;
• кафедра фортепіано;
• кафедра хорового диригування та академічного співу.

Факультет сценічного мистецтва.

До складу факультету входять кафедри:

• кафедра майстерності актора;
• кафедра режисури;
• кафедра музично-драматичного театру.

Факультет аудіовізуального мистецтва^[9].

До складу факультету входять кафедри:

• кафедра кінотелережисури та сценарної майстерності;
• кафедра мистецтвознавства;
• кафедра телерепортерської майстерності;
• кафедра фотомистецтва та операторської майстерності.

Факультет хореографічного мистецтва.

До складу факультету входять кафедри:

• кафедра народної хореографії;
• кафедра сучасної та бальної хореографії;
• кафедра фізичної культури і здоров'я.

• Спеціалізована вчена рада Д 64.807.01 з правом присудження ступеня доктора наук зі спеціальності 26.00.01 — теорія та історія культури в галузі мистецтвознавства;
• Спеціалізована вчена рада Д 64.807.02 з присудження наукового ступеня доктора наук зі спеціальностей 27.00.02 — документознавство, архівознавство та 27.00.03 — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство в галузі соціальних комунікацій^[10].

На балансі Академії утримується 5 навчальних корпусів та 2 гуртожитки. Навчальні аудиторії, лабораторії й кабінети розташовані в п'яти будинках, три з яких споруджені на початку XIX ст., а решта два — наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Усі п'ять корпусів повністю пристосовані до навчальних потреб. Крім того, додаткові спеціалізовані хореографічні аудиторії, читальні зали й аудиторії для самостійної роботи студентів факультету музичного мистецтва з відповідним інструментарієм обладнані в нежитлових приміщеннях першого поверху гуртожитків академії. Навчальна площа будівель становить 12432 кв. м, тобто 8 м² на одного студента.

Академія має два гуртожитки загальною площею 15311, 7 м², у яких мешкають іноземні та іногородні студенти. В академії створена сучасна комп'ютерна база, репрезентована комп'ютерним центром, 13-ма навчальними лабораторіями (243 персональні ПЕОМ), комп'ютеризованою бібліотекою, які об'єднані в локальну мережу, що має вихід до internet по некомутованим телекомунікаційним каналам. Науково-педагогічний персонал академії плідно працює над створенням власного інформаційно-освітнього середовища (електронних версій програмно-методичних комплексів).

Ректори:

• Соловей Іван Прокопович (1929–1935);
• Тостоган Назар Васильович (1935–1936);
• Коломієць Григорій Федотович (1936–1937);
• Бондур Степан Петрович (1938–1940);
• Бабенко Антон Олександрович (1940–1941);
• Ковпик Федір Терентійович (1947–1952);
• Євсєєв Олександр Іванович (1952–1970);
• Оприщенко Анатолій Лаврентійович (1970–1989);
• Шейко Василь Миколайович (з 1989–2022);
• Рябуха Наталія Олександрівна (в.о. ректора з 2022)^[11].

Відомі випускники:

• Ківшар Таїсія Іванівна (нар. 1947, випуск 1969) — український історик бібліотечної справи, книгознавець, бібліотекознавець, бібліограф, педагог. Заслужений працівник культури України, доктор історичних наук, професор.
• Тернавський Михайло Якович (1934—1998, випуск 1968) — український поет і перекладач.
• Колосова Наталія Феоктистівна (1932—2010) — український бібліограф, кандидат педагогічних наук, професор.
• Анна Гуляєва — українська кіноакторка.
• Рудиця Іван Григорович (1951—2017) — український музикант, заслужений працівник культури УРСР.

• Мавричев В'ячеслав Олегович  — український журналіст, редактор, медіаменеджер. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня.
• Тетяна VLASNA (Власенко) — українська співачка, композиторка-піснярка, викладачка естрадного вокалу, педагогиня, музична керівниця, сценаристка, організаторка масових культурних заходів, естрадна режисерка-постановниця, лауреатка обласних і міжнародних мистецьких конкурсів.

Працюють чи працювали:

• Борис Ігор Олександрович (* 12.01.1952) — український режисер, театральний педагог.
• Відуліна Аліса Костянтинівна (1927—2022) — доцент, перша жінка-диригентка в Україні.
• Гордєєв Сергій Іванович (* 14.02.1948) — український режисер, театральний педагог.
• Давидова Ірина Олександрівна (* 24.08.1962) — українська фахівчиня в галузі соціальних комунікацій.
• Колногузенко Борис Миколайович (* 1948) — хореограф, професор, народний артист України.
• Кучин Павло Захарович (* 1949) — український театральний режисер, заслужений артист України.
• Кушнаренко Наталя Миколаївна (* 21.10.1950) — науковиця в галузі документознавства, бібліотечного краєзнавства, бібліотечно-інформаційної діяльності.
• Осадча Віра Миколаївна (* 21.04.1952) — науковиця у галузі мистецтвознавства, фольклорист, музикознавець, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня.
• Рибалко Світлана Борисівна (* 9.11.1962) — український мистецтвознавець, сходознавець, арт-критик.
• Скумін Віктор Андрійович — доктор наук, професор педагогіки і психології, громадський діяч, президент-засновник Міжнародного громадського Руху «До Здоров’я через Культуру».
• Соляник Алла Анатоліївна (* 17.06.1964) — українська бібліотекознавиця, фондознавиця, документологиня.
• Сташевська Інна Олегівна (* 6.11.1971) — українська скрипалька, науковиця, заслужений діяч мистецтв України.
• Шаша Костянтин Григорович (1929—2021) — оперний співак (тенор), Народний артист України.

• Академічний хор (керівник — кандидат мистецтвознавства, доцент В. Г. Бойко, хормейстер — старший викладач В. В. Воскобойнікова, концертмейстер — Зуб Г. О.);
• Оркестр народних інструментів (художній керівник — лауреат міжнародних конкурсів, старший викладач О. В. Савицька, диригент — лауреат міжнародних конкурсів, старший викладач Н. В. Мельник);
• Естрадно-симфонічний оркестр (художній керівник — кандидат мистецтвознавства, доцент І. А. Гайденко, диригент — С. О. Горкуша);
• Камерний ансамбль «Academus» (керівник — старший викладач С. Ю. Романенко);
• Ансамбль народної музики «Стожари» (художній керівник — лауреат міжнародних конкурсів, старший викладач О. В. Савицька);
• Фольклористичний гурт «Фарби» (керівник — старший викладач Г. М. Бреславець);
• Фольклористичний гурт «Лада» (керівник — кандидат мистецтвознавства, доцент В. В. Осипенко);
• Інструментальне тріо «ЦимБанДо» (учасники колективу — лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів, викладачі О. В. Савицька, Н. В. Мельник, К. С. Хітушко;
• Студентський театр естрадної пісні «СТЕП» (художній керівник — заслужена артистка України, доцент Л. В. Кудрич)^[12];
• Театр народного танцю «Заповіт» (художній керівник та балетмейстер — Б. М. Колногузенко, балетмейстер-репетитор — К. В. Островська);
• Ансамбль сучасного танцю «ЕСТЕТ» (художній керівник та головний балетмейстер — Є. В. Янина-Ледовська, балетмейстер-репетитор Е. С. Самойлова);
• Ансамбль бального танцю Креатив (художні керівники — В. І. Меліхов, І. В. Жук)^[13];
• Науково-навчальна лабораторія ЕКМАТЕДОС^[14];
• Студентський естрадний театр «Академія»^[15].

Бібліотека Харківської державної академії культури є структурним підрозділом, центром інформаційного забезпечення освітнього та науково-дослідного процесів закладу вищої освіти.

Книжковий фонд бібліотеки становить 299935 примірників (2022), з них ― 186389 навчальна література. Має фонд рідкісних та цінних документів. У бібліотеці працює електронний каталог та 6 баз даних. У 2019 році створений інституційний репозитарій ХДАК з метою накопичення та зберігання в електронному вигляді повнотекстових текстів публікацій учених академії^[16].

• 1979 — грамота Президії Верховної Ради УРСР.
• 1999 — грамота Кабінету Міністрів України^[17].
• 2004 — грамота Кабінету Міністрів України^[18].
• 152 місце в рейтингу вищих навчальних закладів України у 2011 році «Топ — 200 Україна» («Дзеркало тижня», № 20 від 04.06.2011 р.)
• 10 місце у щорічному рейтингу ВНЗ «Компас» («Сегодня» від 16.05.2012 р.)
• 9 місце (серед ВНЗ культури, мистецтва, дизайну) у рейтингу найкращих ВНЗ України, складеному Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України («Освіта України», № 26 від 25.06.2012 р.)

Місце академії в рейтингах ВНЗ України:

• Харківська державна академія культури : до 90-річчя з дня заснування : монографія / авт. кол.: В. Шейко, Н. Кушнаренко, Ю. Лошков та ін. — Харків : ХДАК, 2019. — 253 с. — ISBN 978-966-8308-64-2.
• Харківська державна академія культури: до 80-річчя з дня заснування : монографія / авт. кол.: В. М. Шейко, М. М. Каністратенко, Н. М. Кушнаренко та ін.; М-во культури і туризму України, Харків. держ. акад. культури. — Харків : ХДАК, 2009. — 195 с. — ISBN 978-966-8308-23-9.
• Харківська державна академія культури : до 70-річчя з дня заснування : монографія / [авт. кол.: В. М. Шейко, М. В. Дяченко, Н. М. Кушнаренко та ін.] — Харків : ХДАК, 1999. — 224 с. — ISBN 966-7352-18-8.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Офіційний сайт Харківської державної академії культури

Це незавершена стаття про виші Харкова. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.