Хашим Сафі ад-Дін — Вікіпедія

Хашим Сафі ад-Дін
араб. هاشم صفي الدين‎
Народився3 травня 1964(1964-05-03)
Deir Qanoun En Nahrd, Тір (район), Південний Ліван (провінція), Ліван
Помер3 жовтня 2024(2024-10-03)[1][2] (60 років)
Haret Hreikd, Гірський Ліван, Ліван
·авіаційний удар
Країна Ліван
Діяльністьполітик, улем, воєначальник
Alma materUniversity of Qomd і Najaf Seminaryd
Знання моварабська
ПартіяХізбалла (3 жовтня 2024)[3]
Конфесіяшиїти
РодичіСаїд Гасан Насралла[4], Zeinab Soleimanid і Касем Сулеймані
Брати, сестриAbdullah Safieddined
ДітиRidha Safieddined

Хашим Сафі ад-Дін[5][6] (араб. هاشم صفي الدين‎; 1964, Дейр-Канун-ен-Нахр[en], Ліван — 3 жовтня 2024, Дахіе, Гірський Ліван, Ліван) — один з лідерів ліванської шиїтської ісламістської організації Хезболла. Двоюрідний брат Хасана Насралли по материнській лінії, і до його вбивства вважався другим в ієрархії організації[7][8]. США оголосили його глобальним терористом особливого значення, а Саудівська Аравія — терористом[9][10][11].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 1964 року в Дейр-Канун-ен-Нахрі, південний Ліван, у шанованій шиїтській родині[12]. По материнській лінії — двоюрідний брат Хасана Насралли[13]. Його брат, Абдалла Сафі ад-Дін, — представник Хезболли в Ірані[12] і, згідно з висновками проєкту «Кассандра», контролює мережі торгівлі зброєю, готівки, комерційної продукції та наркотиків, а також відмивання грошей і закупівлю деталей і технологій для таємних ядерних і балістичних ракетних програм Ірану[14][15][16].

Вивчав теологію в Ен-Наджафі, Ірак, і в Кумі, Іран, разом з Насраллою[17], поки 1994 року його не відкликав до Лівану Хасан Насралла[18][9]. Відтоді Насралла готував його як свого наступника[19].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1995 року отримав підвищення до Меджлісу аль-Шура (Консультативної асамблеї), вищої ради Хезболли[9], потім діяв під керівництвом Імада Мугнії до його вбивства 2008 року. Був призначений головою Ради джихаду[9]. Виконавча рада, президентом якої він є, контролює політичну, соціальну й освітню діяльність Хезболли[10][20].

До вбивства Насралли 27 вересня 2024 року входив до трійки головних лідерів Хезболли разом з Насраллою та Наїмом Кассемом[en][21]. Його вважали другим після Насралли[17].

2006 року висунутий Іраном як можливий наступник Хасана Насралли на посаді генерального секретаря Хезболли[9][22].

Один із шести членів консультативної ради Хезболли[23]. Голова виконавчої ради групи знаної як Шура Танфізія[24], до якої його обрали на загальних зборах у липні 2001 року[25][26]. Один із дев'яти членів найвищого органу організації[27].

У жовтні 2008 року на загальних зборах обраний наступником Насралли на посаді генерального секретаря Хезболли[28][29]. Його призначення спадкоємцем Насралли підтримали іранці[27]. 2009 року переобраний до консультативної ради[30]. У листопаді 2010 року призначений військовим командиром Хезболли в регіоні Південний Ліван[31].

2017 року Держдепартамент США[32] і Саудівська Аравія визнали Сафі ад-Діна терористом[12][11]. 2018 року потрапив під санкції, введені США та деякими арабськими країнами, зокрема Саудівською Аравією, ОАЕ та Бахрейном, включно з дев'ятьма інших високопоставленими особами Хезболли[33].

Після вбивства лідера Хезболли Хасана Насралли називали найбільш імовірним кандидатом на цю посаду[34]. Знаний схожістю з Насраллою як зовнішністю, так і манерою розмовляти, зокрема, спільною вадою мовлення[35], і має тісні зв'язки з Іраном та режимом аятоли[11]. 30 вересня 2024 року «Хезболла» обрала Хашима своїм ватажком[36][37].

Смерть

[ред. | ред. код]

3 жовтня Ізраїльська авіація вдарила по Бейруту, ймовірною ціллю міг бути Хашим Сафі ад-Дін[38]. 5 жовтня було повідомлено, що Хезболла втратила зв'язок із Сафі ад-Діном після авіаудару[39]. 8 жовтня міністр оборони Ізраїлю Йоав Ґалант заявив що Сафі ад-Дін був ймовірно вбитий. Пізніше цю заяву цю заяву повторив Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу[40]. 22 жовтня ЦАХАЛ підтвердив його смерть, заявивши, що його тіло було знайдено[41]. Наступного дня Хезболла також визнала його смерть[42].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У червні 2020 року його син Реза Хашим Сафі ад-Дін одружився з Зейнаб Сулеймані, дочкою колишнього командувача силами «Кудс» Касема Сулеймані, який загинув 2020 року в Іраку під час американського авіаудару[13].

Суперечки

[ред. | ред. код]

2020 року США ввели санкції проти двох ліванських компаній, Arch Consulting і Meamar Construction. Обидві компанії підпорядковувалися Виконавчій раді Хезболли[43] й отримували вказівки від султана Халіфа Асада та Хашима Сафі ад-Діна[44][45][46], які звинувачувалися в приховуванні грошових переказів на рахунки керівництва Хезболли, «тоді як ліванський народ страждає від неадекватних послуг»[43][46].

2024 року ходили чутки, що Реза Хашим Сафі ад-Дін, син Хашима Сафі ад-Діна, був заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Ізраїлю. Ці звинувачення були спростовані[47].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Israeli army claims Hezbollah's Executive Council head Safieddine killed in Beirut airstrike — Агентство Анадолу.
  2. ↑ а б Israel confirms killing Hashem Safieddine, potential successor of slain Hezbollah chief Nasrallah — Arab News.
  3. ↑ Hashem Safieddine — OpenSanctions.
  4. ↑ 'Easy' choice: Hezbollah’s likely new leader is Nasrallah's cousin, Hashem Safieddine — France 24, 2024.
  5. ↑ Ватажком Хезболли після смерті Насралли став його двоюрідний брат. LIGA (укр.). 30 вересня 2024. Процитовано 1 жовтня 2024.
  6. ↑ Хезболла обрала нового ватажка — ЗМІ. nv.ua (укр.). Процитовано 1 жовтня 2024.
  7. ↑ Tal Beeri (8 червня 2022). Hashem Safi al-Din – Head of Hezbollah's Executive Council (and Hassan Nasrallah's Designated Successor?). Alma Research and Education Center. Процитовано 15 січня 2023.
  8. ↑ Lebanon: Hezbollah's Rising Star. Stratfor. 17 November 2009. Процитовано 15 March 2013.
  9. ↑ а б в г д David A. Daoud (4 June 2017). State Department Blacklists Hashem Saffiedine. Foundation for Defense of Democracies. Архів оригіналу за 6 June 2017.
  10. ↑ а б State Department Terrorist Designations of Hashem Safieddine and Muhammad al-Isawi. United States Department of State. 19 May 2017. Архів оригіналу за 6 June 2017.
  11. ↑ а б в Who is Hashem Safieddine, Hassan Nasrallah's potential successor? | World News - Hindustan Times.
  12. ↑ а б в Senior Hezbollah figure Hashem Safi al-Din publicly stated Hezbollah participates in the campaign in south Syria. Intelligence and Terrorism Information Center. 29 July 2018.
  13. ↑ а б Ahmad Rafat (7 July 2020). A Marriage of Convenience Bolsters Iran's Mideast Presence. Kayhan Life. Процитовано 7 July 2020.
  14. ↑ The secret backstory of how Obama let Hezbollah off the hook. POLITICO. Процитовано 30 вересня 2024.
  15. ↑ Abdallah Safi-Al-Din. Counter Extremism Project (англ.). Процитовано 30 вересня 2024.
  16. ↑ Treasury Targets Key Hizballah Financing Network and Iranian Conduit. U.S. Department of the Treasury (англ.). 20 вересня 2024. Процитовано 30 вересня 2024.
  17. ↑ а б Sayyed Nasrallah re-elected for another term. The Weekly Middle East Reporter. 5 December 2009. Процитовано 24 March 2013.
  18. ↑ David A. Daoud (4 June 2017). State Department Blacklists Hashem Saffiedine. Foundation for Defense of Democracies. Архів оригіналу за 6 June 2017.
  19. ↑ Who is Hashem Safieddine, potential new leader of Hezbollah?. www.aa.com.tr. Процитовано 29 вересня 2024.
  20. ↑ John Davison (21 May 2017). Mark Potter (ред.). Hezbollah calls U.S. administration 'mentally impeded' during Trump Saudi visit. Архів оригіналу за 17 August 2019. Процитовано 17 August 2019. Sayyed Hashem Safieddine, president of the Iran-backed Shi'ite group's executive council, said Washington would not be able to do any real harm to Hezbollah. [Архівовано 2019-08-17 у Wayback Machine.]
  21. ↑ IRGC-Hezbollah Captagon Ring Compromised by War Over Profits. Middle East Transparent. 27 April 2012. Архів оригіналу за 21 September 2013. Процитовано 22 March 2013. [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Shmuel Bar (29 October 2006). Lebanese Hizballah – Political, Ideological and Organizational Highlights (PDF). National Defense University. Архів оригіналу (PDF) за 6 June 2017. According to reports from Iran, the Iranians have already appointed him the head of the Executive Council and Nassrallah's cousin as his successor [Архівовано 2017-06-06 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Barry Rubin, ред. (2010). Guide to Islamist Movements. New York; London: M.E. Sharpe. с. 329. ISBN 978-0-7656-1747-7.
  24. ↑ Dominique Avon; Anaïs-Trissa Khatchadourian; Jane Marie Todd (2012). Hezbollah: A History of the "Party of God". Cambridge, MA; London: Harvard University Press. с. 215. ISBN 978-0-674-06752-3.
  25. ↑ Ahmad Nizar Hamzeh (2004). In The Path of Hizbullah. Syracuse, NY: Syracuse University Press. с. 45. ISBN 978-0-8156-3053-1.
  26. ↑ Hezbollah (part I) (PDF). Intelligence and Terrorism Information Center. July 2003. Процитовано 7 February 2013.
  27. ↑ а б Shmuel Bar (29 October 2006). Lebanese Hizballah – Political, Ideological and Organizational Highlights (PDF). Center for Complex Operations. Архів оригіналу (PDF) за 21 September 2013. Процитовано 7 February 2013. [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Dudi Cohen (13 October 2008). Nasrallah replacement chosen. Ynetnews. Процитовано 7 February 2013.
  29. ↑ Kuwaiti daily reports extension of Nasrallah mandate. Now Lebanon. 1 November 2008. Архів оригіналу за 6 June 2020. Процитовано 15 March 2013. [Архівовано 2020-06-06 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Shimon Shapira (17 December 2009). Has Hizbullah Changed? (PDF). Intelligence and Terrorism Information Center. Процитовано 7 February 2013.
  31. ↑ Larbi Sadiki (21 June 2011). Hezbollah and the Arab revolution. Al Jazeera. Процитовано 7 February 2013.
  32. ↑ Hashem Safieddine, Hezbollah's new leader? | Reuters. Reuters.
  33. ↑ Zeina Karam; Bassem Mroue (15 November 2018). Militant or poet? US sanctions Hezbollah leader's son. Associated Press. Beirut. Процитовано 3 March 2022.
  34. ↑ Hashem Safieddine: possible successor to Hezbollah chief Nasrallah - Al-Monitor: The Middle Eastʼs leading independent news source since 2012. www.al-monitor.com (англ.). Процитовано 29 вересня 2024.
  35. ↑ Who will take Hezbollah's helm after Hassan Nasrallah?. Shafaq News (англ.). Процитовано 29 вересня 2024.
  36. ↑ «Хезболла» обрала нового ватажка після загибелі Хасана Насралли. babel.ua (укр.). 30 вересня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
  37. ↑ "Хезболла" обрала нового ватажка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 жовтня 2024.
  38. ↑ У Бейруті пролунали вибухи через ізраїльську атаку на нового лідера "Хезболли", - Axios. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 жовтня 2024.
  39. ↑ Hezbollah loses contact with senior leader Hashem Safieddine: Sources (англ.). Al Jazeera English.
  40. ↑ Israel says it has killed slain Hezbollah leader's successors (англ.). Reuters.
  41. ↑ IDF confirms death of top Hezbollah leader; Blinken meets with Netanyahu (англ.). The Washington Post.
  42. ↑ Hezbollah confirms death of Nasrallah's heir apparent (англ.). BBC.
  43. ↑ а б U.S. blacklists Hezbollah official, Lebanon-based companies | Reuters. Reuters.
  44. ↑ US imposes sanctions on businesses in Lebanon with links to Hezbollah. Arab News (англ.). 17 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2024.
  45. ↑ Treasury Targets Hizballah Executive Council Companies and Official. U.S. Department of the Treasury (англ.). 20 вересня 2024. Процитовано 29 вересня 2024.
  46. ↑ а б US sanctions Hezbollah-linked companies and official, Iranian cyber actors - JNS.org.
  47. ↑ Reports on the son of the senior official of Hezbollah being a spy have been denied. nournews (англ.). Процитовано 29 вересня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хашим_Сафі_ад-Дін&oldid=43926843