French
DeutschХижняківка (Полтавський район) — Вікіпедія
| село Хижняківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Тер. громада | Опішнянська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53080350290043193 |
| Основні дані | |
| Населення | 3 |
| Площа | 0,198 км² |
| Густота населення | 15,15 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38163 |
| Телефонний код | +380 5353 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°59′55″ пн. ш. 34°38′35″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 173 м[1] |
| Водойми | р. Ворскла |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Хижняківка | |
 Хижняківка | |
| Мапа | |
 | |
Хижня́ківка — село в Україні, в Опішнянській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 3 особи.
Село знаходиться на правому березі стариці Солом'яник річки Ворскла, вище за течією на відстані одного км розташоване село Глинське, нижче за течією на відстані за 2 км розташоване село Яблучне.
По берегах річки Ворскли, поблизу сіл Глинського, Хижняківки та Яблучного, були знайдені рештки глиняного посуду.[2] На них добре видно сліди пальців давнього майстра, адже посуд з глини робили ще без гончарного круга.
Хутір Хижняківка засновано наприкінці XVIII ст. Назву одержав від першого поселенця — козака Хижняка. Гончарі з'явилися невдовзі після заснування хутора. Їх кількість збільшувалася одночасно зі зростанням чисельності населення, чому сприяла наявність якісної глини. 1910 року в Хижняківці гончарством займалися 9 осіб.[3]
У ХІХ — першій половині XX століття Хижняківка належала до Більської волості Зіньківського повіту. З 1923 року хутір входив до складу Опішнянського району, з 1962 року до Малобудищанської сільської ради Зіньківського району.
1859 року у козацькому хуторі налічувалось 96 дворів, мешкало 96 осіб (53 чоловічої статі та 43 — жіночої).[4]
За даними на 1910 рік у хуторі — 41 господарство, 191 житель. Придатної землі під господарствами — 87 десятин, із них орної — 43, під посівами — 38. Основними неземлеробськими заняттями були гончарство (9 осіб), чоботарство (6 осіб), поденщина (16 осіб). За переписом 1926 року у Хижняківці у 47 господарствах мешкало 236 людей.[5]
Із початком колективізації в селі були розкуркулені господарства заможних сімей: гончар-цегельник Жадан виїхав на Кубань, власник водяного млина та глиняного родовища Бородай помер під час Голодомору. У 1930 році в селі був створений колгосп «Культурний хлібороб», що очолив Гордій Ширай. Через кілька років господарство було об'єднане із малобудищанським колгоспом ім. Жданова.[5]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 42 жителя села, що загинули від голоду.[6]
У 1930-х — 1940-х роках у селі функціонував колгоспний завод з виробництва тонкої вогнетривкої цегли. Гончарство проіснувало до початку 1950-х років. Останнім гончарем був Василь Ємець, який як кустар-одноосібник працював до початку 1980-х років.[3]
З початком німецько-радянської війни на фронт мобілізували й хижняківців. З фронту не повернулося 20 односельчан.
У повоєнний час у Хижняківці працювала бригада малобудищанського колгоспу, до 1970-х років у селі вирощували коноплі. Тяжка праця, відсутність відпусток, зарплат, політика «неперспективних» сіл змушувала молодь тікати в міста. Упродовж 1950—1980 років населення скоротилося зі 131 до 35 чоловік. На початку ХХІ століття тут мешкало 3 особи.[5]
Щороку першої суботи серпня святкуються Дні Хутора, де збираються колишні мешканці Хижняківки й сусідніх Безруків та їхні нащадки.[5]
Біля села розташований ботанічний заказник «Котове».
- ↑ Погода в селі Хижняківка
- ↑ Зіньківщина: історичні нариси/ Н. М. Білан та ін. — П. : ІнтерГрафіка, 2006. — 640с.
- ↑ а б Міщанин В. Д. — Гончарство північної групи малих осередків опішнянського гончарного району (ІІ половина XIX-ХХ ст.) — Автореферат — с. 11
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
- ↑ а б в г Хижняківка // В. Д. Міщанин — Зіньківщина: історичні нариси — Н. М. Баран та ін. — П. : ІнтерГрафіка, 2006 — С. 375—381
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
 | Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
