Хитров Євген Ігорович — Вікіпедія

Євген Хитров
Загальна інформація
Повне ім'яЄвген Ігорович Хитров
ПрізвиськоУкраїнський лев
ГромадянствоУкраїна Україна
Народження18 серпня 1988(1988-08-18) (36 років)
Україна Кривий Ріг, Дніпропетровська область
ПроживанняУкраїна Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Alma materЛьвівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського Редагувати інформацію у Вікіданих
Вагова категоріясередня (до 75 кг)
Стійкаортодокс
Зріст180 см
Розмах рук165 см
Нагороди 
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Професіональна кар'єра
Перший бій18 грудня 2013
Останній бій23 листопада 2019
Боїв22
Перемог20
Перемог нокаутом17
Поразок2
Нічиїх0
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Чемпіонат світу з боксу
Золото 2011 Баку Середня вага
Чемпіонат Європи з боксу
Бронза 2013 Мінськ Середня вага
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хитров.

Євген Ігорович Хитро́в (нар. 18 серпня 1988(19880818), Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — український професійний боксер. Чемпіон світу (2011), бронзовий призер чемпіонату Європи (2013), переможець Кубка Європи (2010), чемпіон та призер чемпіонатів України (2011, 2010, 2009). Заслужений майстер спорту України.

Любительська кар'єра

[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу 2011

[ред. | ред. код]

Головний успіх на любительському рингу прийшов до Євгена 2011 року, коли він переміг на чемпіонаті світу. На шляху до перемоги здолав угорця Золтана Харча, у фіналі був сильнішим за японця Рета Мурата.

Олімпійські ігри 2012

[ред. | ред. код]

Учасник Олімпійських ігор 2012, де вибув зі змагань на етапі 1/8 фіналу після скандального та несподівано несправедливого суддівського рішення[1].

Чемпіонат Європи 2013

[ред. | ред. код]
  • 1/8 фіналу. Переміг Віктора Коробчевського (Молдова) — 3-0
  • 1/4 фіналу. Переміг Максима Газізова (Росія) — 3-0
  • 1/2 фіналу. Програв Джейсону Квіглі (Ірландія) — 0-3

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Підписав контракт з американською компанією Fight Promotions, 18 грудня 2013 року провів свій перший професіональний бій у Нью-Йорку[2].

14 січня 2017 року, в бою за титул чемпіона WBC Silver проти американця Іммануеля Аліма, зазнав першої поразки на професійному ринзі[3].

Таблиця боїв

[ред. | ред. код]
20 Перемог (17 нокаутом, 3 за рішення суддів), 2 Поразки (1 нокаутом, 1 за рішення суддів)
Результат Рекорд Суперник П-П-Н[4] Останні 6 боїв[5] Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки Відео
Перемога 20-2 Гана Ернест Амузу TKO 3 (8) 23 листопада 2019 США Bryan Glazer Family JCC Auditorium, Тампа, Флорида, США
Перемога 19-2 США Габріел Фам TKO 6 (8) 1 серпня 2019 США Convention Center, Монровіль, Алабама, США Завоював вакантний титул чемпіона WBC United States (USNBC) в другій середній вазі.
Перемога 18-2 США Малкольм Макалістер KO 4 (6) 9 листопада 2018 США Forum, Інглвуд, Каліфорнія, США
Поразка 17-2 США Брендон Адамс UD 5 16 травня 2018 США LADC Studios, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Перемога 17-1 США Морган Фітч KO 3 (5) 10 травня 2018 США LADC Studios, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Перемога 16-1 Домініканська Республіка Джонатан Батіста KO 1 (8) 9 грудня 2017 США Masonic Temple, Норфолк, Вірджинія, США
Перемога 15-1 США Деррік Фіндлі UD 8 15 вересня 2017 США Foxwoods Resort Casino, Ледьярд, Коннектикут, США
Поразка 14-1 США Іммануель Алім 16-0-1                               TKO 6 (10) 1:20 14 січня 2017 США Барклайс-центр, Бруклін, Нью-Йорк Бій за вакантний титул чемпіона WBC Silver в середній вазі.
Перемога 14-0 США Пол Мендез 19-2-2                               TKO 9 (10) 1:20 21 липня 2016 США Foxwoods Resort, Mashantucket, Коннектикут, США
Перемога 13-0 США Кеннет Макніл 9-1-0                               UD 10 (10) — 5 березня 2016 США Sands Bethlehem Event Center, Бетлехем, Пенсільванія, США
Перемога 12-0 США Джош Лютеран 14-2-0                               KO 2 (10) 1:55 31 жовтня 2015 Україна Цирк, Кривий Ріг
Перемога 11-0 США Нік Брінсон 17-3-2                               TKO 8 (8) 2:31 7 серпня 2015 США Bally's Atlantic City, Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі
Перемога 10-0 США Арон Колі 9-0-1                               UD 8 (8) — 10 квітня 2015 США Aviator Sports Complex, Бруклін, Нью-Йорк
Перемога 9-0 Пуерто-Рико Хорхе Мелендес 28-4-1                               TKO 8 (10) 0:42 6 березня 2015 США MGM Grand, Лас-Вегас, Невада
Перемога 8-0 США Моріс Луїзхоум 8-0-1                               TKO 3 (8) 0:24 9 січня 2015 США Morongo Casino Resort & Spa, Кабазон, Каліфорнія
Перемога 7-0 США Луїс Роуз 11-1-1                               KO 1 (8) 2:35 21 листопада 2014 США Hard Rock Hotel & Casino, Талса, Оклахома
Перемога 6-0 США Віллі Форчун 17-1-0                               TKO 1 (8) 0:30 8 серпня 2014 США CONSOL Energy Center, Піттсбург, Пенсільванія
Перемога 5-0 США Кріс Четмен 12-3-1                               TKO 3 (6) 2:18 6 червня 2014 США Turning Stone Resort & Casino, Верона, Нью-Йорк
Перемога 4-0 США Джес Фіппс 4-2-0                               TKO 2 (6) 2:07 10 квітня 2014 США BB King Blues Club & Grill, Нью-Йорк
Перемога 3-0 США Джуліус Кеннеді 7-7-1                               TKO 5 (6) 2:29 21 лютого 2014 США Shipley Arena, Честер, Пенсільванія
Перемога 2-0 США Ромон Барбер 4-6-0                               TKO 3 (6) 0:43 31 січня 2014 США Harrah's, Честер, Пенсільванія
Перемога 1-0 США Крістіан Наву 2-5-1                               TKO 1 (8) 2:57 18 грудня 2013 США Webster Hall, Нью-Йорк Дебютний бій Хитрова

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]

Професійні регіональні

[ред. | ред. код]
  • 2015—2016 — чемпіон у середній вазі (72,5 кг) за версією Північноамериканської боксерської федерації (NABF)
  • 2019 — чемпіон США у другій середній вазі (76,2 кг) за версією WBC (WBC USA)

Міжнародні аматорські

[ред. | ред. код]

Регіональні аматорські

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Державні

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ступеня (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України.[6]

Регіональні

[ред. | ред. код]
  • Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг) І ступеня (23 жовтня 2015) — за сумлінну плідну працю, визначні спортивні досягнення на міжнародній арені, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток боксу в місті.[7][8]

По завершенню спортивної кар'єри

[ред. | ред. код]

По завершенню спортивної кар'єри став президентом Криворізької міської федерації боксу.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Євген Хитров не вийшов до чвертьфіналу за скандальним рішенням суддів[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Евгений Хитров переходит в профессиональный бокс (рос.)
  3. ↑ Українець Хитров сенсаційно програв нокаутом. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017. [Архівовано 2017-01-16 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Перемог-Поразок-Нічиїх
  5. ↑ Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Ievhen Khytrov [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.], BoxRec.
  6. ↑ Указ Президента України № 978/2011 «Про відзначення державними нагородами України», Верховна Рада України.
  7. ↑ Рішення виконкому Криворізької міської ради № 418 від 23.10.2015 «Про нагородження відзнаками виконкому міської ради» [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.], Виконком Криворізької міської ради.
  8. ↑ Кавалери відзнаки виконкому Криворізької міської ради – нагрудного знаку «За заслуги перед містом», Виконком Криворізької міської ради.
  9. ↑ У Кривому Розі – свято великого боксу (фото)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хитров_Євген_Ігорович&oldid=44615550