Хлоретан — Вікіпедія

Хлоретан
Інші назви	хлористий етил, хлоретил, етилхлорид
Ідентифікатори
Номер CAS	75-00-3
Номер EINECS	200-830-5
DrugBank	DB13259
KEGG	D04088 і C18248
Назва MeSH	D02.455.526.439.447
ChEBI	47554
RTECS	KH7525000
Код ATC	N01BX01
SMILES	CCCl[1]
InChI	InChI=1S/C2H5Cl/c1-2-3/h2H2,1H3
Номер Бельштейна	1730751
Номер Гмеліна	100545
Властивості
Молекулярна формула	C2H5Cl
Густина	0,921 г/см3 (0—4 °C) 0,8898 г/см3 (25 °C)
Тпл	−138.7 °C
Ткип	12.27 °C
Небезпеки
ГГС піктограми
NFPA 704	4 2 2
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хлоретан (хлоретил, лат. Aethylii chloridum) — безбарвний газ, що легко скраплюється, зі слабким характерним запахом, вогнебезпечний. Застосовується в медицині для анестезії методом сильного охолодження, раніше іноді використовувався для інгаляційного наркозу, також застосовується з рекреаційною метою, на кшталт попперсів і закису азоту.

Також відомий як холодоагент R-160.

Етилхлорид, Aether chloratus, Aethylis chloridum, Aethylium chloratum, Chelen, Chlorene, Chloretan, Ethylis chloridum, Ethyl chloride, Kelen, Хлористий етил, хлоретан.

Хлоретил є сильним наркотичним засобом. При концентрації хлоретилу в суміші, що вдихається 3—4 об. % настає хірургічна стадія наркозу. Наркоз розвивається швидко, протягом 2—3 хв, стадія збудження нетривала. Пробудження настає швидко.

Основний недолік хлоретилу — мала терапевтична широта і через це небезпека передозування.

Нині хлоретил застосовують для наркозу рідко (лише при дуже короткочасних оперативних втручаннях), переважно його використовують як місцевий засіб для короткочасного поверхневого знеболювання шкірних покривів.

При попаданні на шкіру викликає, внаслідок швидкого випаровування, сильне охолодження шкіри, ішемію та зниження чутливості, що дозволяє користуватися ним при невеликих поверхневих операціях (розрізи шкіри).

Крім того, хлоретилом користуються для зменшення сверблячки шкіри, а також для лікування (кріотерапія) бешихи, нейроміозитів, невралгій, термічних опіків, бородавчастої форми червоного лишаю, вогнищевої алопеції. З цією метою з бокового капіляра ампули з хлоретилом знімають гумовий ковпачок, зігрівають ампулу в долоні і струмінь, що виділяється, скеровують на поверхню шкіри (з відстані 25—30 см). Після появи на шкірі «інею» тканини стають щільними та нечутливими. З лікувальною метою процедури проводять щодня протягом 7—10 днів.

Застосовувати хлоретил слід з обережністю: можливі гіперемія та пошкодження цілісності шкіри з ексудацією.

Протипоказаннями до застосування є порушення цілісності шкірних покривів, захворювання судин (варикозне розширення вен, судинні спазми). Хворі не повинні вдихати хлоретилу, що випаровується з поверхні шкіри.

Прозора, безбарвна, легко летка рідина своєрідного запаху. Важко розчинний у воді (приблизно 1:50). Змішується у всіх співвідношеннях зі спиртом та ефіром. Вогненебезпечний. Горючий, забарвлює полум'я в зелений колір. Густина 0,919—0,923 (при 0 °C). Температура кипіння +12-13 °С.

• В ампулах по 30 мл в упаковці по 10 штук.

У прохолодному, захищеному від світла місці.

• Менделеев Д. И., Сум Н.,. Этил хлористый // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)