Ховевей Ціон — Вікіпедія

Ховеве́й Ціон (також Хібат Ціон, івр. חִבַּת צִיּוֹן, חוֹבְבֵי צִיּוֹן‎, буквально «люблячі Сіон», також палестинофіли) — сіоністський рух.

Головним завданням організації було переселення євреїв на їх історичну батьківщину до Землі Ізраїлю і подальше їх облаштування там шляхом розвитку сільського господарства, ремісництва, будівництва нових і підтримки старих єврейських поселень на території спочатку Османської імперії, а згодом у підмандатній Палестині.

У 1881—1882 роках в Російській імперії пройшла низка єврейських погромів^[1]. Після цього повсюдно в Імперії почали створюватися сіоністські гуртки і групи, в цей же час почалася Перша Алія.

У 1884 році на з'їзді в місті Катовиці в Польщі було прийнято рішення створити єдину організацію, яка б об'єднала розрізнені до цього єврейські сіоністські гуртки і групи. Головою нової організації обрали Ієхуду Лейба Пінскера, який до погромів 1881—1882 років виступав за емансипацію євреїв серед інших народів, але після погромів виступив за створення єврейської держави в Палестині^[2]. Серед тих, хто підтримав нову організацію, були Перец Смоленскін, М. Д. Брандштедтер, А. Б. Готлобер, Моше Лейб Лілієнблюм.

• Ховевей Цион // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)
• Сакер Г. История Израиля От возникновения сионизма до создания государства Израиль. Том 1. Иерусалим. Библиотека Алия. 1994. economics.kiev.ua. Процитовано 1 квітня 2012.(рос.)