Хочу жить — Вікіпедія

Хочу жить
Типонлайн-сервісd
Гаряча лінія
неприбуткова організація
Засновано18 вересня 2022
Інтересполонені в російсько-українській війні (з 2014)
Країна Україна
Штаб-квартираРибальський острів
50°28′27″ пн. ш. 30°31′42″ сх. д. / 50.474166666667° пн. ш. 30.528333333333° сх. д. / 50.474166666667; 30.528333333333
Материнська
організація
Головне́ управлі́ння ро́звідки Міністе́рства оборо́ни Украї́ни
Вебсайт: hochuzhit.com
Хочу жить у месенджері «Telegram»

Мапа

Хочу жить (укр. Хочу жити), офіційна назва — Единый центр приема обращений военнослужащих РФ по сдаче в плен (укр. Єдиний центр прийому звернень військовослужбовців РФ щодо здачі в полон) ― державний проєкт Головного управління розвідки Міністерства оборони України, який покликаний допомогти військовослужбовцям РФ (які не хочуть брати участі у війні, що розв'язала РФ проти України) безпечно здатися в полон українським Збройним силам і зберегти своє життя[1][2]. Проєкт гарантує (у разі здачі в полон) утримання військовослужбовців згідно з нормами Женевських конвенцій[3]. Крім того, таким військовослужбовцям також гарантується, що після добровільної здачі в полон вони не будуть обміняні і не будуть повернені до РФ, якщо не забажають цього самі.[4]

Відповідно до офіційного сайту проєкту передбачено декілька варіантів[5], за яких військовослужбовець РФ може подати звернення і здатися у полон: наприклад, подзвонити за спеціальними телефонами цілодобової гарячої лінії, або діяти відповідно до інструкцій через телеграм-бот каналу з однойменною назвою проєкту. Також про умови здачі в полон військовослужбовці РФ можуть дізнаватися через інші соціальні мережі, оскільки невдовзі після запуску проєкту російськими державними органами було заблоковано доступ до нього з територій, підконтрольних РФ.

Коли військовослужбовець РФ заздалегідь повідомляє про свій намір здатись в полон, він залишає свої дані за програмою "Хочу жить". Таку людину українська сторона оформляє як такого, що потрапив в полон в бою. Такі особи отримують в самій Росії всі необхідні виплати та відповідний статус. Зокрема під час перебування військовослужбовця РФ в полоні, він отримує грошове забезпечення, в тому самому об'ємі, як якби він знаходився на передовій[6][7][3].

Історія

[ред. | ред. код]

18 вересня 2022 року Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, як продовження проєкту, що призначений інформувати російських військових про можливість скласти зброю та зберегти своє здоров'я та життя, було запущено спеціальний державний проєкт з цілодобовою гарячою лінією прийому звернень від російських військових та їх сімей під назвою «Хочу жить»[8][9].

Зовнішні відеофайли
Россиянин вывел украинских десантников из тыла врага / из красной площади в ГУР/ пы*али своих на YouTube // Бомбардир 10 травня 2024

5 жовтня 2022 року стало відомо, що за допомогою цього проєкту Збройним силам України здався перший російський військовослужбовець, що був мобілізований одразу після оголошеної часткової мобілізації в Росії[10].

Приблизно за місяць роботи проєкту було опрацьовано загалом понад три тисячі звернень від військовослужбовців РФ[11]. І за словами координаторів проєкту ця цифра з кожним днем збільшується.

У ніч на 13 листопада 2022 року в мережі було поширено відеоролик з публічною стратою колишнього бійця ПВК Вагнера Євгенія Нужина, який начебто раніше добровільно здався у полон українським військовослужбовцям. За словами представника штабу з питань поводження з військовополоненими це відео є інформаційною операцією Росії з метою дискредитувати проєкт «Хочу жить» і залякати російських військовослужбовців, щоб вони не здавались в полон. Також за офіційною заявою штабу було категорично спростовано, що Нужин коли-небудь добровільно здавався в полон.[4]

Сайт проєкту на кінець березня 2023 відвідало загалом понад 27 мільйонів користувачів, більшість яких з РФ.

По всіх каналах зв'язку, на кінець березня було зареєстровано загалом 12 817 звернень.

За офіційною інформацією, операції зі здачі у полон військовослужбовців РФ, проходять кожні 2 дні.[12]

На травень 2024 року в полон здалось 260 росіян, ще близько 400 чекає можливості здатися.[13]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. "Добровільно в полон": як працює проєкт "Хочу жить" для російських військових. Українське радіо. 11 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  2. Проект "Хочу жить" помогает российским военнослужащим не попасть на войну. Настоящее время. 13 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  3. а б Moscow blocked access to a Ukrainian website for Russian soldiers who want to surrender after it was bombarded with requests. Business Insider. 5 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  4. а б "Не потрапляв під гарантії". Україна відреагувала на публічну страту вагнерівця- перебіжчика. BBC News Україна. 15 листопада 2022. Процитовано 15 листопада 2022.
  5. Офіційний сайт проєкту «Хочу жить»
  6. Россия заблокировала сайт "Хочу жить", но желающих сдаться в плен очень много: куда им обращаться. 24tv. 17 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  7. Про умови здачі в полон росіяни можуть дізнаватися через соціальні мережі. ГУР МОУ. 17 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  8. Запущено Єдиний центр та цілодобову гарячу лінію прийому звернень від російських військових. ГУР МОУ. 19 вересня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  9. В Украине создали горячую линию для российских военных, готовых сложить оружие. УНІАН. 18 вересня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  10. Перший російський мобілізований здався у полон за допомогою проєкту «Хочу жити». Центр національного спротиву. 5 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  11. На горячие линии «Хочу жить» обратилось уже более трех тысяч российских военных. Укрінформ. 20 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  12. Более 3 тысяч граждан РФ в марте захотели сдаться в плен, — "Хочу жить" (видео). ФОКУС (рос.). 16 квітня 2023. Процитовано 17 квітня 2023.
  13. РОСІЯНИН ВИВІВ УКРАЇНСЬКИХ ДЕСАНТНИКІВ З ТИЛУ ВОРОГА / З ЧЕРВОНОЇ ПЛОЩІ В ГУР/ КАТУВ*ЛИ СВОЇХ (укр.), процитовано 10 травня 2024