Хусреф Мусемич — Вікіпедія

Хусреф Мусемич
Особисті дані
Народження	4 липня 1961(1961-07-04) (63 роки)
	Бієліна, СФРЮ
Зріст	186 см
Вага	83 кг
Громадянство	Боснія і Герцеговина
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1977–1978 «Радник» (Бієліна) 28 (3) 1979–1985 «Сараєво» 118 (47) 1985–1989 «Црвена Звезда» 87 (26) 1989 «Гартс» 6 (3) 1989–1990 «Сараєво» 23 (8) 1990–1992 «Твенте» 10 (0) 1992 →  «ВВВ-Венло» 0 (0) 1992–1994 «Пфуллендорф» 32 (16)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1983 Югославія 1 (0) 1995 Боснія і Герцеговина 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1997–1999 «Сараєво» (асист.) 1999–2000 «Джерзелез» 2001 «Сараєво» 2002–2003 «Сараєво» 2004 «Челік» (Зеніца) 2004–2008 «Сараєво» 2008–2009 «Олімпік» (Сараєво) 2011–2012 Боснія і Герцеговина U-18 2012–2013 «Олімпік» (Сараєво) 2013 «Сараєво» 2015–2016 «Слобода» (Тузла) 2016–2017 «Младост» (Добой) 2017–2019 «Сараєво» 2021–2022 «Тузла Сіті» 2022–2023 «Ігман» (Коніц)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Хусреф Мусемич (босн. Husref Musemić, нар. 4 липня 1961, Бієліна) — югославський та боснійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Сараєво» та «Црвену Звезду», вигравши з обома чемпіонат Югославії, а також національні збірні Югославії та Боснії і Герцеговини. Як тренер найбільших результатів досяг із «Сараєвом», вигравши по два чемпіонати і Кубка Боснії і Герцеговини, а також ставши рекордсменом за кількістю перемог і проведених матчів на чолі команди.

У дорослому футболі дебютував 1977 року виступами за команду «Радник» (Бієліна), в якій провів один сезон, взявши участь у 28 матчах другого дивізіону чемпіонату Югославії.

Протягом 1979—1985 років захищав кольори клубу «Сараєво» і в останньому сезоні виборов титул чемпіона Югославії^[1].

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Црвена Звезда», до складу якого приєднався 1985 року^[2]. Відіграв за белградську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Црвени Звезди», був основним гравцем атакувальної ланки команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Югославії у 1988 році.

Влітку 1989 року Мусемич приєднався до шотландського «Гартса», але зіграв там лише першу половину сезону 1989/90 і під час зимової перерви повернувся до Югославії до свого колишнього клубу «Сараєво»^[3].

У грудні 1990 року став гравцем нідерландського «Твенте». У цій команді він був переважно резервним гравцем і провів лише десять ігор в Ередивізі. У серпні 1991 року його віддали в оренду до «ВВВ-Венло», але він не отримав дозволу на виступи і не зіграв жодної гри за клуб. Він залишив «Твенте» в 1992 році.

Завершив ігрову кар'єру у німецькій нижчоліговій команді «Пфуллендорф», за яку виступав протягом 1992—1994 років.

30 березня 1983 року зіграв свій єдиний матч у складі національної збірної Югославії, вийшовши на заміну на 85 хвилині товариської гри з Румунією (2:0) замість Міодрага Єшича^[4]

30 листопада 1995 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Боснії і Герцеговини в історичній першій офіційній грі збірної проти Албанії, яку боснійці програли 0:2^[5]. Надалі за збірну більше не грав.

Після завершення кар'єри гравця Мусемич розпочав кар'єру тренера. Спочатку він працював у «Сараєво» помічником головних тренерів Мехмеда Яньоша та Нерміна Хаджиахметовича, після чого був головним тренером «Джерзелеза», де пропрацював з 1999 по 2000 рік.

Надалі Мусемич з перервами тренував «Сараєво», з яким виграв Кубок Боснії 2004/05, а через два роки і чемпіонат країни. В подальшому працював із «Олімпіком» (Сараєво), а у проміжку між двома призначеннями в «Олімпіку», з 29 червня 2011 року до 2012 року, він був головним тренером юнацької збірної Боснії та Герцеговини U18^[6].

З березня по грудень 2013 року знову тренував «Сараєво», а надалі очолював команди «Слобода» (Тузла) і «Младост» (Добой).

У серпні 2017 року Мусемич вп'яте за свою кар'єру був призначений головним тренером «Сараєва»^[7]. У листопаді 2017 року після перемоги над «Младостю», яка стала 127-ою на тренерській лаві «Сараєво» для Мусемича у 240 офіційних матчах, він став тренером з найбільшою кількістю перемог в історії клубу, випередивши Мирослава Брозовича (126 перемог у 290 іграх)^[8]. У сезоні 2018/19 він вдруге в кар'єрі виграв Кубок Боснії після того, як «Сараєво» перемогло «Широкі Брієг» у фіналі 15 травня 2019 року^[9]. Усього через три дні після кубкового успіху, 18 травня 2019 року, Мусемич привів «Сараєво» після домашньої перемоги над «Звієздою 09» (4:0) до чемпіонського титулу, вигравши перший «золотий дубль» в історії клубу, а також перший «дубль» у своїй тренерській кар'єрі^[10]. Незабаром після цього Хусреф був визнаний найкращим тренером сезону^[11], а 12 червня 2019 року він продовжив контракт із «Сараєво» до літа 2021 року^[12]. Втім вже 2 грудня 2019 року Мусемича було звільнено з посади головного тренера «Сараєво» після домашньої поразки 1:3 в Сараєвському дербі проти «Желєзнічара» двома днями раніше^[13][14].

7 січня 2021 року було оголошено, що Мусемич став новим тренером «Тузла Сіті», підписавши піврічний контракт із клубом. За підсумками сезону 2020/21 він посів з командою 6 місце, після чого продовжив співпрацю. Він покинув клуб за обопільною згодою 10 квітня 2022 року після серії поганих результатів^[15].

22 грудня 2022 року Мусемича було призначено головним тренером клубу «Ігман» (Коніц), якому загрожувало пониження в класі^[16]. Він переміг у своєму першому матчі на чолі команди, коли 25 лютого 2023 року «Ігман» переміг «Желєзнічар» з рахунком 3:1^[17] і зумів покращити результати клубу, завершивши сезон на 8-му місці, уникнувши вильоту^[18]. 27 липня 2023 року Мусемич покинув клуб за обопільною згодою за два дні до початку нового сезону^[19].

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
30-3-1983	Тімішоара	Румунія	0 – 2	Югославія	товариський матч	-	85'
Усього		Матчів	1		Голів	0

 Статистика матчів і голів за збірну —  Боснія і Герцеговина

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
30-11-1995	Тирана	Албанія	2 – 0	Боснія і Герцеговина	товариський матч	-
Усього		Матчів	1		Голів	0

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]

• Чемпіон Югославії (2):

«Сараєво»: 1984/85

«Црвена Звезда»: 1987/88

Як тренера

[ред. | ред. код]

• Чемпіон Боснії і Герцеговини (2):

«Сараєво»: 2006/07, 2018/19

• Володар Кубка Боснії і Герцеговини (2):

«Сараєво»: 2004/05, 2018/19

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Старший брат Хусрефа, Вахидин Мусемич, також був футболістом і грав за «Сараєво» та збірну Югославії^[20].

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ lampa.ba, nashstudio ba. Husref Musemić. FKSinfo.com (башк.). Процитовано 17 грудня 2023.
2. ↑ HUSREF MUSEMIĆ: Imao sam mnogo ponuda iz inostranstva, ali ne mogu da odem iz Sarajeva. Express (bs-BA) . 22 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2023.
3. ↑ Bikić, Muhamed. Husref Musemić: Sa Sarajevom prvak i kao igrač, i kao trener. Al Jazeera Balkans (босн.).
4. ↑ Romania vs Yugoslavia, 30 March 1983. eu-football.info (англ.). Процитовано 17 грудня 2023.
5. ↑ Prva zvanična utakmica reprezentacije BiH. Historija.ba (босн.). Процитовано 14 грудня 2023.
6. ↑ Musemić selektor olimpijske reprezentacije (босн.). sportsport.ba. 29 червня 2011. Процитовано 29 червня 2011.
7. ↑ Zvanično: Husref Musemić novi trener FK Sarajevo. www.klix.ba (хор.). Процитовано 17 грудня 2023.
8. ↑ Husref Musemić trener sa najviše pobjeda u historiji FK Sarajevo. fksarajevo.ba (босн.). Процитовано 17 грудня 2023.
9. ↑ E.B. (15 травня 2019). FK Sarajevo osvojio Kup Bosne i Hercegovine (босн.). Klix.ba. Процитовано 15 травня 2019.
10. ↑ E.B. (18 травня 2019). Sarajevo je šampion! (босн.). Klix.ba. Процитовано 18 травня 2019.
11. ↑ A. Lendo (23 травня 2019). Ahmetović najbolji igrač, Musemić najbolji trener u Premijer ligi BiH (босн.). sportsport.ba. Процитовано 23 травня 2019.
12. ↑ E.B. (12 червня 2019). Zvanično: Husref Musemić ostaje trener Sarajeva (босн.). Klix.ba. Процитовано 12 червня 2019.
13. ↑ A.P. (2 грудня 2019). Husref Musemić više nije trener FK Sarajevo (босн.). Klix.ba. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
14. ↑ E.B. (30 листопада 2019). Plavi na krilima Štilića pokorili Koševo i preuzeli vrh tabele Premijer lige BiH (босн.). Klix.ba. Процитовано 30 листопада 2019.
15. ↑ Poznata sudbina Husrefa Musemića na klupi Tuzla Cityja (босн.). sport.avaz.ba. 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
16. ↑ H.H. (22 грудня 2022). Husref Musemić preuzeo posljednjeplasiranu ekipu Premijer lige BiH (босн.). Klix.ba. Процитовано 22 грудня 2022.
17. ↑ Željo pao pokraj Neretve: Velika pobjeda Igmana u Musemićevom debiju (босн.). faktor.ba. 25 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2023.
18. ↑ K.K. (28 травня 2023). Igman pobijedio na Koševu i spasio se, Sarajevo prepušta treće mjesto Željezničaru (босн.). Sport1.ba. Процитовано 28 травня 2023.
19. ↑ H.H. (27 липня 2023). Husref Musemić više nije trener Igmana iz Konjica (босн.). Klix.ba. Процитовано 27 липня 2023.
20. ↑ Vahidin Musemić: Bratu Husrefu je džabe govoriti da se ne nervira. sport.avaz. 05. 03. 2018. Процитовано 30. 11. 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]

• Хусреф Мусемич на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Хусреф Мусемич на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Хусреф Мусемич на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Хусреф Мусемич на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Хусреф Мусемич на сайті Eu-football.info (англ.)