Хігуанко — Вікіпедія
Хігуанко | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Turdus chiguanco D'Orbigny & Lafresnaye, 1837 | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Хігуанко[2] (Turdus chiguanco) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає в Андах.
Довжина птаха становить 27-28 см, ваго 107 г. Забарвлення верхньої частини тіла варіюється від рівномірно оливково-сірого до коричневого, нижня частина тіла дещо світліша. Дзьоб і лапи жовті. Колір очей варіюється від жовтого до темно-червоного. У самців підвиду T. c. anthracinus навколо очей є вузькі жовті кільця.
Виділяють три підвиди:[3]
- T. c. chiguanco d'Orbigny & Lafresnaye, 1837 — узбережжя південно-східного Перу, західна Болівія і крайня північ Чилі;
- T. c. conradi Salvadori & Festa, 1899 — Анди в Еквадорі, північному і центральному Перу;
- T. c. anthracinus Burmeister, 1858 — південна Болівія, північний схід Чилі і захід Аргентини (на південь до Неукена).
Деякі дослідники виділяють підвид T. c. anthracinus у окремий вид Turdus anthracinus[4].
Хігуанко мешкають в Еквадорі, Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть у високогірних чагарникових заростях Анд та на високогірних луках пуни, зокрема в регіоні Альтіплано, на полях, пасовищах і плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 1500 до 4000 м над рівнем моря. Живляться безхребетними і плодами. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, встелюється пухом і пір'ям, розміщується в чагарниках, на невисокому дереві або на виступі серед скель. В кладці 2-3 зеленувато-блакитних яйця, поцяткованих коричневими або сірими плямками. Інкубаційний період триває 11-12 днів, насиджує лише самиця, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.
- ↑ BirdLife International (2016). Turdus chiguanco: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 01 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 липня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Turdus anthracinus.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |