Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу — Вікіпедія

Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
АбревіатураЦК КПСС(рос.), ЦК КПРС(укр.), ЦК КПСС(біл.), Sov.İKP MK(азерб.)
Типпарторган КПРСd
центральний комітетd
Засновано1918
Розпущено6 листопада 1991
Країна СРСР
Штаб-квартираStaraya Square 4d
Друкований органПравда
Дочірня(і)
організація(ї)
Інститут марксизму-ленінізму
Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d]
Інститут червоної професури
Центральний Комітет Компартії РРФСРd
ЦК КПУ
Central Committee of the Communist Party of Byelorussian Soviet Socialist Republicd
Central Committee of the Communist Party of Estoniad
Башкирский областной комитет КПСС
Q4106747?
First Secretary of the Volgograd Communist Partyd
Karelian Regional Committee of the Communist Party of the Soviet Uniond
Кримський обласний комітет КПУ
Leningrad Regional Committee of the Communist Party of the Soviet Uniond
Moscow Regional Committee of the Communist Party of the Soviet Uniond
Q4329292?
Свердловський обласний комітет КПРС
Tatarstan Regional Committee of the Communist Party of the Soviet Uniond
Q24933758?

CMNS: Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу у Вікісховищі

Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу (до весни 1917 р. ЦК РСДРП; 1917—1918 рр. ЦК РСДРП(б); 1918—1925 рр. ЦК РКП(б); 1925—1952 рр. ЦК ВКП(б)) — вищий партійний орган у проміжку між з'їздами партії.

Рекордний за чисельністю склад ЦК КПРС (412 членів) був обраний XXVIII з'їзді КПРС (1990). На Пленумах ЦК обирав Політбюро (Президію), Секретаріат і Оргбюро ЦК (до 1952 р.), затверджував Комісію (Комітет) партійного контролю (1934—1990).

Політбюро ЦК КПРС

[ред. | ред. код]

Політбюро ЦК КПРС було вищим партійним органом, котрий керував політичною роботою ЦК між його Пленумами. Вперше було сформовано у жовтні 1917 року. Як постійний орган діяло після VIIІ з'їзду РКП(б). Вирішувало найважливіші політичні, господарські та внутрішньопартійні питання.

З 1952 року (ХІХ з'їзд) до 1966 року (ХХІІІ з'їзд) замість Політичного бюро обиралася Президія ЦК КПРС.

Політбюро обиралося на організаці'них пленумах ЦК КПРС після з'їздів КПРС, проте між з'їздами відбувалися переводи з кандидатів у члени Політбюро (Презмдії) ЦК партії (до 1991 р.).

До складу Політбюро ЦК КПРС входили члени Політбюро, кандидати у члени Політбюро.

В різні часи склад Політбюро ЦК КПРС коливався від з 5 членів та 3 кандидатів у члени Політбюро (1919 рік) до 25 членів та 11 кандидатів у члени Президії ЦК (в 1952—53 рр.). Зазвичай, у складі Політбюро ЦК КПРС входили:

  • Генеральний ( перший) секретар КПРС;
  • Голова Ради Міністрів (Ради Народнів Комісарів) СРСР;
  • Голова Президії Верховної ради (Президії Центрального Виконавчого Комітету) СРСР;
  • Голови Ради міністрів (Ради народних комісарів) та Президії Верховної ради (Президії ЦВК) РРФСР;
  • Іноді міністри (народні комісари) оборони та закордонних справ СРСР;
  • перші секретарі ЦК КП України, Московського міському, Ленінградського обкому КПРС;
  • деякі секретарі ЦК.

З ХІХ з'їзду КПРС до складу Президії ЦК, а потім і Політбро ЦК КПРС включили перших секретарів ЦК деяких республіканських компартій. В 1990—91 рр.(після XXVIII з'їзду КПРС) до Політбюро за посадою входили перші секретарі всіх республіканських ЦК (зокрема відразу двох КП Естонії).

Секретаріат ЦК

[ред. | ред. код]

До 1990 року у його склад входили лише секретарі ЦК КПРС.

У 1990 році до Секретаріату ввели 5 членів, які не були секретарями ЦК КПРС.

Оргбюро ЦК

[ред. | ред. код]

Цей орган існував в 1919 — 52, проте лише дублював діяльність Секретаріату і з цієї причини реальної ролі не грав.

Література

[ред. | ред. код]
  • Зенькович Н. А. Самые закрытые люди. Энциклопедия биографий. — Москва: ОЛМА-ПРЕСС Звёздный мир, 2002. — 767 с.

Посилання

[ред. | ред. код]