French
DeutschЦентральноякутська низовина — Вікіпедія
| Центральноякутська низовина | |
 | |
| Континент | Азія |
|---|---|
| Країна |  Росія[1] |
| У межах природно-географічного об'єкта | Східний Сибір |
 | |
65° пн. ш. 125° сх. д. / 65° пн. ш. 125° сх. д.
Центральнояку́тська низовина́, Центральноякутська рівнина, Вілюйська низовина (рос. Центральноякутская равнина; якут. Саха сирин ортоку намтала) — рівнина, розташована у середній і частково нижній течії Лени, а також у нижній течії Вілюя і Алдана, в Якутії.
Центральноякутська низовина простягається вздовж середнього басейну річки Лена, має приблизно 900 км завдовжки та 350 км завширшки[2] Поступово переходить у Середньосибірське плоскогір'я на заході, у Приленське плато на півдні та південному заході. На північному заході низовина зливається з Північносибірською низовиною, а на півночі вона обмежена вододілом, що обмежує сточища річок Лена та Оленьок, а на північному сході та сході Центральноякутська низовина досягає передгір'їв Верхоянського хребта, найзахіднішої частини Східносибірського нагір'я.[3]
Низовина охоплює крім Лени, також нижню течію приток Лени Вілюй, Амгу та Алдан. Річки низовини зазнають весняні паводки у період відлиги та періодичні дощові паводки влітку. Взимку невеликі річки промерзають до дна.[3]
Вічна мерзлота розповсюджена по всьому регіону. Поширені болота та термокарстові озера (аласи)[4], а також невеликі пагорби або сопки «(булгуннях)»[5]. На північному заході розповсюджені піщані дюни (тукулани) — рельєфні форми, сформовані еоловими процесами вздовж долини річки Лени.[6] Є також райони з високою засоленістю грунту.[3]
Висота у межах низовинної терасної рівнини від 60 до 200 м, піднесена частина рівнини — до 300—400 м.
Геологічно низовина приблизно відповідає східній, найнижчій частині Вілюйської синеклізи. Заповнена мезозойськими відкладами та четвертинними пісками та суглинками, як алювіального, так і еолового походження.[7]
Клімат суворий, різко континентальний.
Середня температура січня —45 °С; середня температура липня 17 °C. Опадів випадає до 300 мм на рік (до 70—80 % в теплий період).
Для річок характерні весняні повені і літні дощові паводки; невеликі річки промерзають взимку до дна.
Розвинені тайгові палеві і луково-чорноземні ґрунти, а на низьких річкових терасах — широке поширення плям солончаків і стовбуватих солонців.
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Solov'ev, P. A., 1959, Permafrost zones of the northern part of the Lena-Amga Water-shed: Moscow, Nauka. (in Russian)
- ↑ а б в Central Yakutian Lowland [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.] — Great Soviet Encyclopedia, Vol. 28, p. 513
- ↑ Permafrost dynamics in the 20th and 21st centuries along the East Siberian transect. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Russian scientists find 7,000 Siberian hills possibly filled with explosive gas. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Tukulan — The Yakut Desert. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ John Kimble (ed.), Cryosols: Permafrost-Affected Soils
 | Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
