Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ — Вікіпедія
Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ | |
---|---|
![]() Фасад церкви | |
49°56′21.78″ пн. ш. 24°59′2.76″ сх. д. / 49.9393833° пн. ш. 24.9841000° сх. д. | |
Тип споруди | церква ![]() |
Розташування | ![]() |
Архітектор | Кароль Романус |
Засновник | Вацлав Петро Жевуський |
Початок будівництва | 1752 |
Кінець будівництва | 1766 |
Стиль | бароко |
Належність | РКЦ → УГКЦ |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України ![]() |
Епонім | Миколай Чарнецький ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ, давніше Косте́л свято́го Йо́сипа — костел XVIII століття в селі Підгірці Львівської області. Створена в бароковому стилі як частина палацового ансамблю.







Збудований у формі барокової ротонди на замовлення Вацлава Петра Жевуського.
Будівництво тривало з 1752 по 1766 роки за участі фундатора під керівництвом архітектора Карла Романуса.[1] Також у будові брали участь підгорецький садівник Йоган Христіан Зайдель та Христіан Дальке.[1]
Близько 1765 року згадані 2 художники-василіяни, одним з яких міг бути Ісихій Яків Головацький.[1] У 1765 році розписувати інтер'єр розпочали художник Лукаш Смуглевич разом із сином Антонієм та помічниками.[2] Після них розпис продовжили чотири майстри з Жовкви — Дем'ян, Войцех, Константин та Микола і двоє львів'ян Гургелевич та Витанецький.[1] З 1861 року костел є парафіяльним храмом.[3]
Головний фасад будівлі прикрашений портиком з 14 колон коринфського ордера. Також тут були встановлені 8 скульптур святих роботи Себастьяна Фесінгера і Йосипа Лебласа.
Дерев'яні предмети (розп'яття, капітелі пілястр, амвон з рокайлевим орнаментом, табернакль, сповідальні, лавки, рамки ікон, свічники, внутрішній балкон) виготовив майстер Марцін Твардовський з Микулинців, двері — Амброзій Пньовський з Олеська.[4]
1944 року купол храму, північно-східну стіну та одну зі статуй було пошкоджено артилерійським снарядом (з того часу статуй тільки сім). 1945 року костел було закрито і у 1976–1979 роках відреставровано під керівництвом архітектора Ігоря Старосольського. Зараз храм реставрують разом із замком. 2013 року костел перейшов у спадок парафії священномученика Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ.[5]
Костел св. Йосипа замикає давню перспективу-дорогу, прокладену вздовж південної осі барокового ансамблю ще за часів Жевуських. З боків 300-метрової алеї стоять скульптури з XVIII століття святого Йосипа і Діви Марії з маленьким Ісусом на руках. Колись обабіч дороги рясно росли дерева, вистрижені стіною, що видно на архівних фото. В кінці цього зеленого коридору й височів костел. Зараз костел з'єднаний ґрунтовою дорогою загального користування з Підгорецьким замком.
На прикостельній території 1993 року знаходилися на постаментах статуї святих Антонія, Яна Непомуцького, Онуфрія Великого, Каєтана з Тьєне.
В 2022 році у рамках президентської програми «Велика реставрація» було завершено ремонтно-реставраційні роботи. У Костелі відновили втрачений тиньк на фасаді та сходи в захристія храму, які були повністю втрачені. Вивели з аварійного стану центральні сходи з частковою заміною втрачених елементів, демонтували аварійний дах (купол, захристія), повністю відтворили, згідно з автентичними лекалами, карнизи та тяги[6].
- ↑ а б в г Ostrowski Jan K. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach… — S. 90.
- ↑ Michalczyk Z. Smuglewicz (Smuglewicz) Łukasz (1709—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIX/3, zeszyt 162. — S. 379. (пол.)
- ↑ Ostrowski Jan K. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach… — S. 91.
- ↑ Ostrowski Jan K. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach… — S. 90—91.
- ↑ Парафія свщ. М. Чарнецького та новомучеників УГКЦ у с. Підгірці. YouTube. ЖИВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ. 26 листопада 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ Завершено роботи в Костелі Святого Йосипа в Підгірцях
- Павло Жолтовський. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — Київ : Наукова думка, 1983. — 179 с.
- Ostrowski Jan K. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 126 s., 364 il. — S. 89—102. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х / Н. Жариков, И. Артеменко и др. — Киев : Будивельник, 1985. — Т. 3: Львовская, Николаевская, Одесская, Полтавская, Ровенская области. — 339 с. (рос.)