Церква Святої Трійці (Троковичі) — Вікіпедія

**Церква святої Трійці**
Церква святої Трійці
	50°23′10.75″ пн. ш. 28°43′08″ сх. д. / 50.38632° пн. ш. 28.71889° сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення
Країна	Україна
Розташування	Троковичі; Оліївська сільська громада; Житомирський район; Житомирська область
Конфесія	УПЦ МП
Єпархія	Житомирська єпархія
Тип будівлі	церква
Матеріал	дерево; бляха
Будівництво	1774 — 1791
Адреса	Україна, Житомирська область, Житомирський район, Оліївська сільська громада, Троковичі
	Церква Святої Трійці (Троковичі) (Україна) Церква Святої Трійці (Троковичі) (Житомирська область)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святої Трійці.

Свято-Троїцька церква (також церква святої Трійці) — чинна дерев'яна парафіяльна церква у с. Троковичі Житомирського району Житомирської області. Пам'ятка архітектури національного значення № 27-11^[1]. Парафія належить до Черняхівського благочиння Житомирської єпархії УПЦ МП^[2].

Розташування

Збудована на рівному відкритому місці в центральній частині села.

Історія

Будівництво церкви розпочалося з того, що 1774 року на кошти місцевого священика Яновицького, поміщика Кв'ятковича зібралися громади сіл Троковичі, Некраші, Велика Горбаша, Мала Горбаша та Піщанка, щоб побудувати церкву в Троковичах — найбільшому селі, яке знаходиться в центрі території. Збудували церкву у 1791 році в ім'я Святої Трійці.

У 1896 році первинна семиверха композиція церкви була ускладнена прибудовою до південної та північної стін нави двох додаткових бічних прибудов прямокутної в плані форми, увінчаних невеликими декоративними маківками.

Щоб уберегти церкву від руйнування на початку 1930-х років, місцеві мешканці пішли на хитрість. Коли надійшов наказ знищити церкву в Троковичах, люди розібрали іконостас, поховали ікони та церковне начиння, зняли та закопали дзвони. З церкви зняли хрести і завезли у будівлю весь місцевий запас зерна. Районне керівництво пересвідчилось, що приміщення використовується як зерносховище, і скасувало наказ на руйнування.

Під час Другої світової війни приміщення церкви використовувалося як вартова вежа, неподалік розміщувався німецький обоз. Дерев'яна будівля могла легко злетіти в повітря, однак не зазнала жодних руйнувань. Тому залишилась до наших днів. І зараз ми можемо насолоджуватись співами півчих, Богослужіннями.

Архітектура та внутрішнє оздоблення

Первинна композиційна основа Троїцької церкви є рідкісним різновидом семизрубового семиверхого храму, що утворився в результаті творчої переробки місцевими майстрами традиційної тричастинної схеми української дерев'яної церкви з трьома рубаними верхами, в західній і східній частинах яких були влаштовані по дві симетрично розташовані рубані башти квадратної в плані форми з невеликими однозаломними верхами. Обидві західні башти утворюють в інтер'єрі своєрідні просторові осередки бабинця і хорів (відповідно на першому і другому ярусах), а східні — використовуються як допоміжні приміщення при вівтарі (пономарні та ризниці).

Відносно просте композиційне і конструктивне рішення цих елементів відтіняє основний, тричастинний об'єм Троїцької церкви. Три головні приміщення пам'ятника перекриті розвиненими двозаломними верхами восьмигранної форми, які помітно відрізняються від бічних веж по висоті і ступеню композиційної складності. Основне місце серед декоративних елементів займає складної форми фігурний виріз у західній стіні нефа, утримуваний в центральній частині двома різьбленими стовпчиками.

У 1896 році первинна семиверха композиція храму була ускладнена прибудовою до південної й північної стін нефа двох додаткових бічних прибудов прямокутної в плані форми, увінчаних невеликими декоративними главами. Одночасно з цим західна, двоярусна частина Троїцької церкви (з бабинцем на першому і хорами на другому ярусі) була значно розширена в західному напрямі, а головний вхід споруди був акцентований високим триярусним об'ємом шатрової дзвіниці з монументальним крильцем на двох колонках. Аналогічні парадні входи були влаштовані в обох бічних прибудовах пам'ятки, отримавши в результаті ремонту 1896 року своєрідну об'ємно-просторову структуру з десятимаківковими завершенням.

Примітки

↑ Церква св. Трійці 1790 р. (дерев.). Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3
↑ Унікальна козацька церква в селі Троковичі відзначила 230-ліття

Джерела

Церква святої Трійці. Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К.: Техніка, 2000 р. — С. 106—107.
Слободян В. Дерев'яна церква св. Трійці 1791 р. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 85.
Переверзев Н. В. Довідкова книга про приходи і монастирі Волинської єпархії. — Житомир, 1914. — С. 33.
Теодорович Н. И. Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії. Т. 1. — Почаєв, 1888. — С. 97—98.